Виставку Романа Мініна торік у Донецьку закрили через півгодини після відкриття. Художник із селища Димитрове виставив картини у приміщенні міськадміністрації. Чиновники звинуватили його в глузуванні з професії шахтаря.

— У десятому класі вперше виставив свої картини, — розповідає російською 28-річний Роман Мінін у столичному Українському домі. — Тоді їх високо оцінив Віктор Янукович, він був губернатором Донеччини. Потиснув мені руку й сказав, аби занесли до списку талановитих дітей регіону. Мені дали відстрочку від армії, пропонували без іспитів вступити до університету. Як повернувся додому, батько сказав: "Руки не мий, він скоро стане президентом". Ми тоді з ним заклалися. Цікаво, чи справдяться його слова.

На виборах художник голосує за Януковича.

— Хочу йому якось віддячити, — пригладжує кучеряву чуприну. — Я не дуже розбираюся у політиці. Але бісить, що люди, які правили у 1990-х, знову рвуться до влади. Тоді в селищі тижнями не було води та світла. Кіз та курей тримали на балконі. У мене є картина "О политике ни слова, ни писка, ни мычания: не минуту посвятим, а вечное молчание", — на полотні троє шахтарів з опущеними головами.

— Моя родина — гірники у четвертому поколінні, — поправляє круглі окуляри. — Бабуся працювала на шахті маркшейдером, замірювала газ. Коли навчався у Харківському університеті, мій викладач, академік Гонтарєв, на третьому курсі сказав: "Ти ж із Донбасу, то намалюй шахтарів". Ця фраза змінила моє життя. Батьки відмовляли мене від того. Казали, що шахтарі нікому не потрібні. Торік міжнародна організація "Миротворець" вручила мені медаль у номінації "Талант і покликання". Після цього вони змінили свою думку.

Дивиться на картину "Добывают искренность в глубине сердец горные рабочие — два брата и отец".

— У центрі мамин брат — Володимир Рибін. По обидва боки його сини Андрій і Вовка. Вони 10 років працюють на шахті "Центральна". У картині проглядається алегорія Трійці.

У вибої художник не був.

— Малим мене часто залишали у бабусі, я знаю все про роботу шахтарів. Голова незалежної профспілки гірників Михайло Волинець пообіцяв організувати для мене спуск у дві шахти. Він єдиний із політиків прийшов на мою виставку в Українському домі. Якщо вона пройде непоміченою, поїду з України.

В Інтернеті пишуть, що кілька робіт художника є у Третьяковській галереї в Москві.

Мрію розмальовувати трансформаторні будки

— Один із кураторів Третьяковки зацікавився, запропонував вигідні умови. Я працюю із московською галереєю "Волга". Щомісяця вони платять мені стипендію. Мрію в Донецьку розмальовувати трансформаторні будки. Якось намалював на стіні шахтаря і написав: "Через окно в Европу нас не пускает коп, мы в Европу из Донбасса сделаем подкоп". Під"їжджає чорна машина, з неї виходять люди в чорному. Питають: "Ти хто? Як не хочеш, щоб ми тебе покатали у багажнику, замалюй". У Харкові зі мною не віталися, доки не зробив виставку в Києві. А тут не вітатимуться, доки не покажу картини в Парижі.

На всіх полотнах художник понаписував вірші.

— Со словами нет проблем, я стихи в себе душу. Дайте тему для поэмы, я поэму напишу, — римує Мінін. — Але й віршів нині ніхто не читає.

Після Києва виставку планують показати в Донецьку.

×