— Чи є совість у режисера Віталія Манського — запитання, яке давно обговорюють документалісти, — каже Дар'я Аверченко, 32 роки, організатор фестивалю " Docudays UA ".
— Якщо в нього у кадрі помиратиме людина, то вона помре. Використовує героїв своїх стрічок і не приховує цього. Є документалісти, в яких дуже теплі стосунки з героями стрічок. Наприклад, російський режисер Аскольд Куров усиновив 6-річного хлопчика зі страшною долею. 4-річна дитина побачила, як батько вбиває матір. Манському чхати на чужі проблеми. Але, з другого боку, якщо не переступати через інших, то чи можливо отримати глибокі дослідження?
Із 25 березня по 1 квітня в Києві пройде 13-й міжнародний фестиваль документального кіно про права людини "Докудейс". На відкритті покажуть стрічку російського режисера 52-річного Віталія Манського "У променях сонця". Картина заборонена до показу в РФ. Розповідає про життя північнокорейської родини. Про зйомки в КНДР домовлялися на рівні міністерства закордонних справ Росії. Віталій Манський мав написаний корейською стороною сценарій — показати щасливих школярів, які готуються стати піонерами, їхніх батьків, що працюють на зразкових фабриках, народні гуляння в день народження великого вождя Кім Ір Сена. Натомість режисер вставив кадри, на яких спецслужби контролюють кожне слово героїв. Наприкінці картини маленька дівчинка Зін Мі починає плакати, бо дуже втомлена постійною увагою чужих людей. Каже: "Я не розумію, чи все зробила, щоб бути вдячною великому вождю".
— Сльози дівчинки — щирі. Вона справді відчуває, що не до кінця впоралась із завданням показати себе як віддану піонерку, — говорить кінокритик Олександр Гусєв, 36 років.
— Страшно уявити, що сталося з усіма, хто знімався в цьому фільмі. Організовував показуху перед російським режисером. Тоталітарна Північна Корея досі сприймає Москву як побратима, тому ці зйомки стали можливі. Кінцевий результат викликав страшенний скандал на дипломатичному рівні. Не здивуюсь, якщо через фільм Манського в КНДР багатьох закатували. Для досягнення мети він готовий жертвувати іншими не менше, ніж собою. І це при тому, що в його стрічці ми не бачимо концтаборів, голоду, показових розстрілів — того, чим реально наповнене життя північних корейців. Лише смішний, безглуздий абсурд, подібний до того, що був у СРСР. Я справді наче опинився в своєму дитинстві, у 1980-х. Моя родина не була дисидентською, але й партійною теж не була. Піонером мало не плакав, коли почув, що Ленін — поганий. Наша ланка називалась імені Павлика Морозова. Коли вперше прочитав його історію, задумався. Як можна брати приклад із хлопця, який заклав власного батька?
Виріс у Дніпропетровську. В місті є потворний монумент Слави героям Великої Вітчизняної. Коли мама виходила заміж, заявила, що їхати до нього фотографуватися, як усі, вульгарно. Дідусь довго її вмовляв. Говорив, що всі пари записує КДБ. Зараз я вже не впевнений, що це були його вигадки. Все-таки він пережив сталінські репресії.
Після "У променях сонця" найжахливіше усвідомлювати, що будь-який народ після десятиліття терору і репресій можна перетворити на те, що сталося з людьми в Північній Кореї. З одного боку, культура цієї країни для нас, як інша планета. З другого — у фільмі Манського ми бачимо багато подібного на наше минуле, на те, що незабаром може повернутися. Недаремно на прем'єрі своєї картини в німецькому Лейпцигу режисер вийшов на сцену і сказав лише: "Сьогодні Володимир Путін підписав указ про відродження в Росії піонерської організації".
Фестиваль "Докудейс" пройде в столичному Будинку кіно. Покажуть 93 фільми із 43 країн.
1 
1
Коментарі