"Бабин Яр" Анатолія Кузнєцова видали українською

 

Біля Музею війни волонтери роздають листівки. На них  великими літерами надруковано:

"Наказується всім жидам Києва й околиць зібратися в понеділок 29 вересня 1941 року до 8 год. ранку при вул. Мельника — Доктерівській (коло кладовища). Всі повинні забрати з собою документи, гроші, білизну та інше. Хто не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний. Хто займе жидівське мешкання або розграбує предмети з тих мешкань, буде розстріляний".

Такі листівки фашисти поширювали в Києві у вересні 1941-го. Тоді у Бабиному Яру розстріляли 120 тис. євреїв, п"ять циганських таборів, пацієнтів психіатричної лікарні та кілька сотень українських націоналістів. Усього загинуло майже 200 тис. киян.

Письменник Анатолій Кузнєцов описав ці події в романі "Бабин Яр". Він виріс на Куренівці й був очевидцем окупації Києва.

23 вересня його син Олексій, 48 років, презентував нове видання роману "Бабин Яр". У видавництві "Саміт-книга" видали його накладом 30 тис. Із них 5 тис. — уперше в перекладі українською.

— Про видання українською говорили ще 2001-го, — розповідає Олексій Кузнєцов на презентації в Музеї Великої Вітчизняної війни. — Тоді ж я зробив переклад. Але видати вдалося лише через 17 років. Допоміг меценат, який не хоче розголошувати своє ім"я.

1966-го спотворений цензурою твір вийшов у московському журналі "Юность". За три роки автор виїхав до Лондона. Із собою прихопив зняту на мікроплівку повну версію роману. Рукопис помістив у скляні банки й зарив у лісі під Тулою.

Авторський варіант "Бабиного Яру" вийшов 1970 року в Нью-Йорку. Його переклали багатьма мовами. У Радянському Союзі ім"я письменника вилучили з підручників.

Рукопис помістив у скляні банки й зарив у лісі під Тулою

— Навіть із "Родной речи" батькове оповідання забрали, — розповідає Олексій. — У СРСР книга була антифашистською. А в повній версії вона антитоталітарна.

Кузнєцов працював у лондонській студії радіо "Свобода", вів передачу "Письменник перед мікрофоном". У травні 1979-го в нього народилася донька. А в червні, за два місяці до свого 50-річчя, літератор помер. За батьковими листами до матері син уклав книжку "Між Грінвічем і Куренівкою", а за радіопередачами — "Вибрані бесіди".

Директор Інституту філософії Мирослав Попович, 76 років, згадує, що був майже ровесником Анатолія. Він теж виріс на Куренівці. Місцеві хлопчаки називали Кузнєцова "Толя Семерик".

До зали входить співак Володимир Гришко, 48 років. Цілує руку співачці Ніні Матвієнко, 60 років, яка сидить біля стендів із фотографіями. Гришко вибачається за спізнення. Говорить, що лежить у лікарні, але не міг пропустити презентацію.

— У Бабиному Яру лежить багато музикантів зі своїми інструментами, — говорить він. — Добре було б, якби Спілберґ зняв про це фільм.

Матвієнко починає плакати.

— Ці душі не захоронені, не пом"януті... — каже співачка. Їй аплодують.

Олексій Кузнєцов упродовж години підписує книжки. Довго щось пише на примірнику для Володимира Гришка. Журналістам і гостям книжку дарують. У книгарнях роман коштуватиме 35 грн.

×