28 липня приблизно о 17-й годині від серцевого нападу помер 74-річний мультиплікатор Володимир Дахно. Дебютував він фільмом "Пригоди Перця". 1967 року створив мультфільм "Як козаки куліш варили", а 1991-го екранізував "Енеїду".
Останні роки жив у однокімнатній квартирі на вулиці Братиславській в Києві з кицьками Красею та Мусею. Отримував пенсію 340 гривень і невелику стипендію за державну премію. Залишив дочку Наталю, 28 років, та 7-річного онука Олексія.
— У четвер вранці по телефону він сказав, що почувається добре. А за 15 хвилин передзвонив: болить у правому боці, — розповідає колишня дружина Дахна Людмила Іванівна, 53 роки. — Ми з дочками і онуком відпочивали в Криму. Я попросила, щоб негайно викликав "швидку". Лікарі поставили діагноз "панкреатит", промили його і відпустили додому. Наступного дня приїхала його сестра Олена. Володимир спав. Вона відчула, що щось не те. Приклала руку до лоба і все зрозуміла. Лікар встановив, що Володя помер уві сні від серцевого нападу. У нього була хронічна ішемічна хвороба. Ми жили окремо, але все одно були як одна сім"я, — Людмила Іванівна плаче. — Моя дочка його татом називала, хоч була від іншого шлюбу. А Володина мама просила, аби я все одно допомагала йому.
Родина хоче поховати Володимира Дахна на Байковому кладовищі, де спочивають його батьки.
— Він же у нас з регаліями, його увесь світ знає, — каже пані Людмила. — Дзвонимо до депутатів, пишемо папери в Секретаріат президента. Не можемо пробитися до Черновецького. Тільки він може дати дозвіл на поховання, бо є постанова, що на Байковому можна лише державних діячів хоронити.
У нього була хронічна ішемічна хвороба
У 10 років Володимир Дахно мріяв вступити до Суворовського військового училища. Але закінчив Київський інженерний інститут, факультет архітектури. Київську школу N204 на Троєщині збудували за його проектом. Правда, потім прізвище Дахна з робочих кальок викреслили — в архітектурній академії не пробачили, що він пішов працювати на "Київнаукфільм".
— У нього був дар від Бога, він же ніде не вчився. А мультиплікація була тоді неораним полем, — каже режисер Давид Черкаський, 74 роки, друг Дахна ще зі студентських років. — У 90-х студія закрилася, і наш колектив розпався.
Дахно встиг зробити понад 20 мультфільмів.
— Коли ми познайомилися, це була делікатна, інтелігентна людина. Згодом він став трохи жорсткішим, — згадує учень Дахна Алік Вікен, 59 років. — Після розлучення доглядав за сліпою мамою, годував її 12 котів. Деякі з них жили у вимкненому холодильнику. Був самотньою людиною, але рвався до друзів.
Над козаками із серіалу Дахно особливо не роздумував. Намалював їх схожими на трьох мушкетерів: одного — кругленьким і маленьким, другого — худим та високим, третього — здорованем. Уже потім йому розповідали, що точно передав у своїх персонажах український характер. Стрічка "Як козаки у футбол грали" виявилася пророчою: невдовзі після її виходу київське "Динамо" виграло Кубок кубків. Динамівці, зустрічаючи його, взяли собі за звичку щоразу вести до пивбару.
За два місяці до смерті Дахно з Вікеном обговорювали сценарій дев"ятого мультфільму — "Як козаки у тридев"яте царство ходили". Проте спонсорів знайти не встигли.
1932, 7 березня — народився у Запоріжжі в родині бібліотекарки і полковника
1960 — мультиплікатор студії "Київнаукфільм"
1967 — фільм "Як козаки куліш варили"
1974 — одружився з Людмилою
1978 — народилася донька Наталя
1982 — розлучився
1988 — лауреат Шевченківської премії
1991 — вийшов мультфільм "Енеїда"
1995 — остання серія мультсеріалу — "Як козаки у хокей грали"
1996 — народний артист України
1998 — народився онук Олексій
2 
1
Коментарі
6