Дитяче оповідання "Василько і Миколка" письменника 49-річного Андрія Куркова видав Київський центр соціальних служб для сім"ї спільно з мистецькою галереєю "Ра". У ньом у йдеться про пригоди двох хлопчиків, які лежать у лікарні.
— Ми вирішили видати книгу, де нічого не говорилося би про хворобу, а опосередковано торкалося її теми,— розповідає директор галереї "Ра" Андрій Триліський, 46 років. — Ми хочемо показати дітям і дорослим, що з хворобою можна жити, а до ВІЛ-інфікованих треба ставитися толерантно. Я попросив у Андрія Куркова, щоб він написав дитячий твір.
Видання містить оповідання російською та українською мовами. Ілюстрації малювали ВІЛ-інфіковані діти та інваліди віком від 4 до 16 років. На малюнках герої твору, лікарняні палати. Із 1 по 4 червня в галереї "Ра" показували виставку малюнків.
— "Василька і Миколку" я писав російською мовою, — каже Андрій Курков. — Це книга для здорових і хворих дітей. Вона про те, що здоровим дітям не потрібно боятися хворих, а хворим — своєї недуги і лікарів. Коли моя родина переїхала до Києва з Санкт-Петербурга, ми жили в Пущі-Водиці на території дитячого санаторію імені Першого травня. Там моя бабуся була головним лікарем. У свою казку я переніс спогади санаторного життя, образи дітей, які там жили. Маленькі пацієнти, які не мали родичів, гралися пляшечками з-під ліків. Начальниця аптеки роздавала їм пусті. Тому я описав трепетне ставлення до своїх іграшок головного героя Василька. Світ санаторію з реальним світом розділяв не лише паркан. Існував психологічний бар"єр — здорові боялися спілкуватися з хворими.
Андрій Курков рік тому навідувався до палати онкології в київському ОХМАТДИТІ. Там він дарував свої книги і розказував малечі, як писати казки.
Його книгу безкоштовно розповсюджуватимуть по дитячих лікарнях і центрах для ВІЛ-інфікованих дітей. Видання має 70 сторінок. Його наклад 300 примірників.
2 
1
Коментарі