— "Художники не читають. Їм аби картинки були", — казав мій викладач із мистецтвознавства. У тому є трохи правди. Хороша книжка повинна бути з гарними ілюстраціями. Тим паче, дитяча, — каже художник із Полтави 36-річний Володимир Денисенко.
Зустрічає у власній двокімнатній квартирі. Подружжя перепланувало її в етно-стилі. У вітальні поставили імпровізовану піч. Навпроти — книжкова шафа від підлоги до стелі. На підлозі — гуцульський килим. По ньому повзає 8-місячний Іван, гризе гумові бігуді. Біля дитини ліг чорний лабрадор. Об нього треться чорний кіт.
— Боря, йди на своє місце, сісти через тебе ніде, — каже собаці 32-річна Світлана Денисенко. — Дитячі книжки почали збирати десь за три роки до народження сина. Купували по чотири-п'ять у рік. Перша книжка — "100 казок" видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га". Зараз стараємося купувати щомісяця. Назбирали вже близько сотні. Коли вибираю — нюхаю. Якісні пахнуть поліграфічними фарбами, хорошим папером. Китайські з бльостками боюся брати. На форумі прочитала, один письменник радив: вибираєте абетку, дивіться текст. В одній на літеру "н" було — непритомний носоріг спік пиріг. Як таке пояснити малій дитині? Івасю абетку читаємо з 2 місяців. На віршик "Падав сніг на поріг" — сміється.
Зараз стараюся читати тільки українською мовою. Російську будемо вводити з 2 років, щоб не балакав суржиком. Тоді почитаємо казки Корнія Чуковського. В українському перекладі мелодика зовсім не та. Вибираю книжки не тільки за ілюстраціями. Тексти також важливі. Подруга розповідала, купила "Козу-дерезу". Стали читати, таке враження — перегнали через автоперекладач на ґуґлі й кинули в друк. Точно не будемо захоплюватися діснеївськими казками. Це культура масового потрєблєнія, — додає Світлана. — Звісно, від цього нікуди не подінешся. Як попросить, будуть у нього тачки, трансформери, бакугани. Але після 6 років.
Опитування
Роман Шандра, 4 роки, Хмільник, Вінницька область:
— "Рукавичку" перечитую з мамою багато разів. Вона мені подобається. У садіку читаємо "Колобок", "Коза-дереза", "Ріпка", "Зайчикова хатка". Якось мені мама купила казку "Чортове борошно". Я її порвав. Там люди були з рогами.
Андрій Хмельов, 5 років, Черкаси:
— Люблю "Ріпку". Найкраща — мишка, бо вона витягнула ріпку. Я сам тільки вчуся читати. Приходжу із садіка, дивлюся трохи мультики, а потім читаю. Десь половину казки, бо ще деякі букви не вивчив. Якщо бачу якісь незнайомі букви, то беру іншу книжку.
Коментарі