У Львові завершився ХІІІ Національний Форум видавців — найбільше в Україні книжкове свято. Його урочисто відкривали у львівській Опері. Ця церемонія, на відміну від самого Форуму, раніше не вдавалася: то ударяться в іронію, а то в офіціоз, схожий на самопародію. Тому тут звично ждуть скандалу й у декого вже на старті не витримують нерви.
Ось і тепер: повна Опера гостей. Серед них — Олесь Ульяненко, 44 роки, прозаїк, який у книжках і в житті делікатних слів не шукає. Ще й не почалося, а він сердито питає сам себе: "А де тут буфет?". І невдовзі йде геть.
Він рано пішов. І пропустив одну із сенсацій цьогорічного Форуму: церемонія відкриття обійшлася без скандалу.
Цього разу тут панувало взаєморозуміння розумних людей. Притому, що Форум відкривали герої різних літературних епох — від Дзюби й Лубківського до Андруховича.
Фурор зробила раптова поява міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, 42 роки. Він сказав фразу, яку потім довго цитували: "Мрію видати бібліотечку міліціонера — той мінімум книжок, який із кожного з нас робить людину". Не бозна-який афоризм, але так міг сказати лише читач. А ним неможливо прикинутися.
Міністра культури й гуманітарного віце-прем"єра на Форумі не було.
Тут нормально співіснують висока культура й масова. От, приміром, акція: читання віршів із Франкового "Зів"ялого листя" у Львівському національному університеті імені Франка. Актовий зал повен. Чверть години роздають автографи. Потім виходить декан фізмату професор Михайло Зарічний, з гітарою, й словами "Що є Франко для нас, математиків?" заспівує на Франкові тексти свої пісні, явно наслідуючи вокаліста гурту "Плач Єремії" Тараса Чубая. Далі — вірші. Їх читають, всяк по-своєму, різні люди. Починає Святослав Вакарчук. Богдан Ступка та отець Борис Гудзяк читають найкраще. Та головне, що всім добре разом із Франком.
Таких акцій на Форумі — десятки. Й ще десятки — інших.
Загалом, Форум схожий на все, на що ви самі захочете.
Тут можна всі три дні пити пиво з людьми, яких рік не бачив. Або три дні збирати автографи. Чи товктися між тисячі яток і стендів з книжками і отоварюватися. Я все це пройшов у попередні роки й хотів випробувати інший шлях — відчути метафізику Форуму.
А де тут буфет?
Його видиму іпостась уловити легше. Досить побачити вічний натовп біля стенду видавництва Івана Малковича "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га" (москвичі, які тут були, навчилися вимовляти це трудне слово так: "Эбэб-гэлэмэгэ!").
Або ось ще: брати-письменники Капранови перед входом на територію Форуму встановили зеленого "запорожця", а самі стали поруч, від чого "жужик" ще поменшав. На капот брати поклали свою нову книжку "Розмір має значення". Цей роман зветься філософським, що ясно одразу, бо на обкладинці зображена гола красуня з круглими сідницями.
А втім, на Форумі "розмір" справді має значення, не обов"язково великий. Одним із сильних цьогорічних вражень була небагатолюдна презентація книжки Елеонори Соловей "Невпізнаний гість" — про поета Володимира Свідзінського (тираж 300 примірників). Там було відчуття справжності, якої ніколи не буває забагато.
Прикметно, що цьогоріч на Форумі не дуже сварилися з приводу гран-прі — "Україна та українці: історико-етнографічний мистецький альбом Івана Гончара (вибрані аркуші)". Суперечки були, бо ця книжка — в руслі надто звичного погляду на нашу вишивану батьківщину, якої вже немає. Але й іншої — не видно. Тобто її очевидність не окреслена, бодай так, як на обкладинці книги братів Капранових.
Саме тому я шукав невидимого. І знайшов. Допоміг мені Міжнародний літературний фестиваль, у рамках Форуму, за участю сорока наших і зарубіжних (з восьми країн Європи) письменників. Якби вони лиш роздавали автографи, я б, услід за Ульяненком, подався в буфет. Але вони робили дещо важливіше. Зібралися литовці, латиші, білоруси, поляки, німці, австрійці, росіяни та наші й влаштували круглий стіл на тему "Межі Європи". Й говорили про те, скільки Україн є в Європі. Й дійшли висновку, що Європа скроєна з багатьох Україн. І всюди там, як і в нас, поняття "батьківщина" постійно вимагає уточнення й залишається дискусійним, хоча для всіх по-різному. Як каже герой письменника Марюса Івашкявічюса, Литва не витримує литовців, тому треба про всяк випадок створити резервну батьківщину на Мадагаскарі.
Тут є іронія. Але майже те саме — і всерйоз — каже росіянин Віктор Єрофєєв: "Сучасному письменникові мало однієї культури, бо одна точка зору вже не є істинна. Кожен сучасний письменник мусить створити собі іншу культуру, хай то буде білоруська, українська, мадагаскарська чи якась інша, — щоб дивитися в ту культуру, як у дзеркало. Бо інакше все тобою написане буде неправдою".
Приємно, що це сказав росіянин. А ще приємніше, що "наші" з "їхніми" говорили не про геополітику, а про геопоетику (термін Андруховича). Й дійшли згоди, що саме геопоетика здатна об"єднати Європу, не руйнуючи ані мов, ані культур.
На рівні отаких настроїв та ідей ми вже живемо в єдиній Європі — задовго до того, як туди нас офіційно приймуть. Оце й була метафізика Форуму, якої я тут шукав: свято ще не очевидної "резервної" України.
Але свято рано чи пізно закінчується. Сусідка по купе, юна львів"янка, яка ще звечора говорила українською, вранці перейшла на київсько-російську мову. І це означало, що ми знову повернулися в ту батьківщину, в якій живемо в будні дні.
13 кращих книг ХIII Форуму видавців у Львові:
Ярослава Мельник. "Іван Франко і biblia apocrypha" (Львівське видавництво Українського католицького університету)
Іван Дзюба. "З криниці літ". У трьох томах (Видавничий дім "Києво-Могилянська Академія")
Мирослав Попович. "Червоне століття" (київське видавництво "АртЕк")
Леонтій Войтович. "Княжа доба на Русі: портрети еліти" (білоцерківське видавництво "Яніна")
Ростислав Радишевський, Володимир Свербигуз. "Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському вимірі високого бароко" (київська "Просвіта")
Григорій Кочур. Бібліографічний покажчик (видавничий центр ЛНУ ім. Франка)
Яр-Джарвіс Дарріджі. "Китайська грамота" (львівський видавничий дім "Декамерон-2002")
Іван Франко. "Зів"яле листя" (львівське видавництво "Літопис")
Мойсей Фішбейн. "Ранній рай" (київське видавництво "Факт")
Альбом-каталог "Іконостас Церкви Воздвиження Чесного Хреста з монастиря Скит Манявський" (львівський філіал Національного науково-дослідного реставраційного центру)
Ольга та Іван Родічкіни. "Старовинні маєтки України" (київське видавництво "Мистецтво")
"Пригоди бравого вояка Швейка" (за романом Ярослава Гашека) (харківське видавництво "Фактор")
Оксана Шмілик. "Де ж та хатка в ангелятка?" (київське видавництво "Дуліби")
2 
1
Коментарі
1