18 бійців і волонтерів АТО взяли участь у фотопроекті "Переможці"

3 лютого в Національному музеї імені Шевченка відкрилася виставка "Переможці". Куратор проекту ­телеведуча Соломія Вітвіцька представила фотографії 18 ге­роїв і волонтерів АТО, які втратили кінцівки під час війни на Донбасі. ­Серед учасників проекту — 17 чоловіків та жінка. Фотограф Олександр Мордерер та арт-директор Тетяна Рубльова підібрали для кожного свій образ, який має привернути увагу суспільства до тих, хто втратив частини тіла.

— Із хлопцями працювати нескладно. Фотогенічність — це питання розслабленості тих, кого знімаєш. І всі, хто брав участь у проекті, відчували себе максимально вільно під час зйомки. Я працював з ними так само, як і з іншими учасниками моїх проектів, — розповідає фотограф 43-річний Олександр Мордерер. — Зазвичай ми розуміємо, що можна і чого не можна від людей вимагати. В цьому випадку з кожним хлопцем ми починали обговорювали, що вони можуть, чого не можуть, слухали їх, спостерігали, а потім пропонували своє бачення. І у відповідь чули: "Не знаємо, давайте спробуємо". Експериментували на майданчику. І все, що задумали, що просили їх зробити, їм вдалося.

На презентації хірург Ростислав Валіхновський пообіцяв Андрієві Кононенку, бійцю 30-ї механізованої бригади, прооперувати обличчя й кінцівки. Під час боїв під Артемівськом Андрій отримав черепно-мозкову травму, а також багато мінно-вибухових уражень.

— Усі учасники проекту говорили про те, що вони не хочуть жалості. Вони сильні, впевнені люди, які цілком контролюють своє життя. Вони прагнуть, щоб у них бачили звичайних людей, — Олександр Мордерер. — Під час зйомки ми не чули від них "ой, щось погода сьогодні не та" чи чогось подібного. Це дуже мудрі люди. На них дивишся і сам хочеш ставати сильнішим.

Над проектом працювали два місяці. Мали близько 10 днів зйомок. Із сотень фото для виставки відібрали 21.

— Було кілька продуманих образів, які ми хотіли запропонувати хлопцям. Але не мали впевненості, що вони їм підійдуть. Наприклад, побачивши знятий телефоном портрет Назара Барилка (зенітник 24-ї механізованої бригади. — ГПУ), уявляли, що ми ­робитимемо. Але переважно вирішували на місці. Бачиш сильні руки — потрібно якось підкреслити саме їх. У когось дуже рухливий корпус. Те, що людина на протезах, а деякі — і без, їх це не сковувало. І звідси також народжується думка. В роботі було багато спонтанності, — каже арт-директор Мордерстудіо 41-річна Тетяна Рубльова. — Спочатку своїх героїв ми бачили на аматорських фотографіях, які нам надала волонтер Анна Гвоздяр. Думаєш, що приїде висока людина, а вона — середнього зросту. І складно, і цікаво мати справу з таким завданням. Ці люди дуже щирі й відверті. Вони добре виконали свою роботу там, і тепер дуже відповідально поставилися до проекту. Ніхто не запитував, чому я на фото такий, а не інший. Дехто з наших героїв був здивований результатом — "невже я так можу?".

Вхідний квиток на виставку коштує 20 гривень. Усі зібрані гроші передадуть на розвиток протезування в Україні. Виставка триватиме до 21 лютого.

×