Великий cкульптурний cалон триває з 13 по 29 вересня в столичному "Мистецькому арсеналі". Тут зібрали роботи понад 60 українських авторів. Також діє персональна виставка британця Цадока Бен-Девіда "Прості лінії". Позаторік на серію його скульптур "Людська природа" в музей Тель-Авіва прийшли подивитися 150 тисяч відвідувачів

"Аполлон сучасний", Анатолій Ротар, метал, 2012

Це класична скульптура ­чоловіка, за спиною якого автомат Калашникова, а в правій руці – військовий радіопередавач. ­Краса, як і добро, повинні бути ­озброєні. Інакше настане повна деградація – і в мистецтві, і в ­житті.

Фігура складена з пластин, прикріплених до каркаса. Дуже кропітка робота. Контури тіла чудово промальовані: риси прописані нечітко, але проглядаються всі. У парку гарно виглядала би.

"Чорне поле", Цадок Бен-Девід, алюміній, 2010

З одного боку квіти чорні, з іншого – розфарбовані. Так і світ: можна бачити його у ­чорно-білих тонах, а можна подивитися з іншого боку. Геніально. Технологія нагадує офорт. На алюмінієвій пластині вимальовують квіти, покривають фарбою. Але все зайве не вирізають, а виїдає кислота. Треба бути обережним, щоб на шкіру не потрапила, дихати нею не бажано. Щоб профарбувати одну квітку – дня заледве вистачить. Надтонка робота. Таким чином оздоблюють зброю.

Неподалік – теж скульптура Цадока "Еволюція і теорія". Її ідея мені не дуже подобається, бо пропагує дурнувату теорію еволюції Дарвіна. Але виконана цікаво – цілий день можна роздивлятися. Виготовити її нескладно. На алюмінієву пластинку завтовшки 3-4 міліметри нанести малюнок, а потім вирізати по контуру лобзиком. Але спробуй придумати таке.

Матеріалу в маленьких скульптурах іде на 20–30 гривень, стільки ж коштують інструменти. Але це авторський твір. Прийшов якось один дуже багатий чоловік до мого друга, також коваля. Хоче сталевий ніж. Питає, скільки коштуватиме. Друг відповідає, що матеріалу гривень на 20 треба, а от роботи дуже багато – на три дні. Просить, щоб заплатив стільки, скільки сам за три дні заробляє. Дорого, відповів чоловік. Але чому робота скульп­тора має оцінюватися дешевше, ніж бізнесмена?

"Фігура", Михайло Вертуозов, мідь, 2011

Бувають чоловіки, яким ­подоба­ються жінки з таким задом, як у цій роботі. Але мені цікавіша традиційна грецька скульптура. ­Люблю пропорційні форми. ­Сексапільність – велика сила. Не просто красиві форми, а коли у жінки настільки гормони грають, що це помітно в жестах, у кожному русі, це притягує. Але найкрасивіша жінка – та, яку хтось любить. Це видно – вона світиться. А буває таке, що ідеальні форми має, а сама зачухана, зацькована, і ніхто на неї уваги не звертає.

"Душа мегаполіса", Єгор Зигура, кінетична скульптура, метал, зварювання, скло, 2012

Чого тільки немає в цій скульптурі – обличчя, корабель, паруси, місто. Нагадала мені твори Жуля Верна. А ще – вічний двигун. Таку махіну дуже важко склепати. В обличчя замість язика – ціпок, що постійно рухається. Язик без кісток – може ляпати безупину. А от слухати це нестерпно. Телевізор не дивлюся, в інтернеті – тільки за потребою.

"Великий бутерброд із сиром",

Василь Татарський,  електрозварювання, залізо, 2012

Більше нагадує гусінь, ніж бутерброд. Сама по собі скульп­тура не цікава. Але якщо ­використати її як елемент декору – може бути нічого. Як тумбу, наприклад, чи полицю. Це кована сталь, важить з півтони точно. Заліза зараз практично ­немає нормального. ­Металобрухт, вуглець, яку тільки дрянь туди не домішують. Таку скульптуру зробити непросто. Великі гладенькі пласти важко виготовити абсолютно рівними. Але за день можна впоратися.

×