12 жовтня у прокат виходить пригодницький фільм-фентезі "Сторожова застава". Це екранізація однойменної повісті Володимира Рутківського про сучасного школяра Вітька, який через портал часу потрапляє в минуле – на тисячу років назад. Картину української кінокомпанії Film.ua ще на етапі виробництва придбали для показу у Франції, Індії, В'єтнамі та Малайзії.
Як розвивати кінобізнес в Україні розповідає співзасновник Film.ua Group 50-річний Сергій Созановський
– До війни для більшості кіновиробників в Україні основним замовником були росіяни. 2011-го Film.ua поставила собі мету – за три роки збільшити прибуток від співпраці з іноземними компаніями, не включаючи пострадянські країни. 2014-го це становило близько 20 відсотків загального доходу. У виробництво вкладали власні кошти. Завершені картини пропонували купити телеканалам, зокрема і російським.
Закони, що обмежили співпрацю з країною-окупантом, пішли на користь вітчизняним виробникам. Перед нами відкрився світовий кіноринок. Навчилися створювати продукт значно вищого рівня. Українські фільми тепер є на інтернет-платформах американських медіакомпаній Netflix та Amazon. Стали доступні для тамтешніх, а також європейських і азійських глядачів. У мережі легально опублікували понад 300 годин вітчизняного кіно.
Працюючи з іншими виробниками над законом про державну підтримку кіно (ухвалений Верховною Радою 23 березня 2017 року. – Країна), хотіли змінити правила гри на ринку – контролювати компанії, які керують прокатом. Через їхнє свавілля два роки тому для "Незламної" (військова драма про радянську снайперку часів Другої світової, українку Людмилу Павличенко; режисер – Сергій Мокрицький. – Країна) і "Форсажу-7" (американський кримінальний бойовик. – Країна) обрали один час показу. У результаті компанія Film.ua втратила половину касових зборів.
Також запропонували законодавцям увести обмеження для продюсерів на отримання державних коштів. Ті, хто не повертає хоча б 50 відсотків інвестицій, не матимуть права отримати гроші на наступну стрічку.
Запровадили популярну в Європі й нову для України технологію рибейтів (повернення кінокомпаніям частини коштів на виробництво фільмів із бюджету країни, на території якої відбувалися зйомки. – Країна). Приміром, усі епізоди американського шпигунського бойовика "Місія нездійсненна", за винятком кількох уривків, знімали у чеській Празі. Там же – один сезон серіалу "Борджіа". "Марсіанин" Рідлі Скотта фільмували в угорській столиці Будапешті. Співвідношення ціни та якості відкриє можливість для створення картин у копродукції з іноземними виробниками на нашій території. Уже наступного року зніматимуть щонайменше п'ять таких стрічок.
Рибейти пропонують субсидію на виробництво іноземних фільмів на території України. Частину (16,6% бюджету картини. – Країна) витрачених на стрічку коштів обіцяють повертати. Але навіть нашим підприємствам податок на додану вартість відшкодовують з великими труднощами. Механізми рибейту непрозорі. Може виникнути ситуація, коли міжнародні партнери чекатимуть кілька років заявленого повернення коштів. Чи погодяться вони працювати на таких умовах?
Мала кількість кінотеатрів в Україні – також проблема для розвитку кіноіндустрії. Традиційно половину касових зборів будь-якого фільму дає Київ. Закон про кіно передбачає субсидію для тих, хто будуватиме й модернізуватиме кінозали в містах і селах. Але, доки економіка перебуває в занепаді, сподіватися на бум інвестування не варто.
Режисерам необхідно зламати стереотип, що фільми про українську історію не будуть цікаві іноземним глядачам. Картину можна зробити успішною, якщо врахувати тренди масового кіно. Наприклад, зробити її більше героїчною, а не жалісною.
Довго не хотів братися за екранізацію "Захара Беркута" Івана Франка саме через небезпеки історичної тематики. Потім подивився на стрічку з точки зору видовищної епічної картини, такої як "Вікінги" чи "300 спартанців". І все стало на свої місця. Режисером запросили Ахтема Сеїтаблаєва. Так було і з фільмами "Анна Київська" про дочку Ярослава Мудрого, королеву Франції, та "Ґарет Джонс" – про британського журналіста, який уперше написав про Голодомор 1932–1933 років в Україні. Режисером останнього стане полячка Агнешка Холланд. Вона знімала американський телесеріал "Картковий будинок". Її картина "В темряві" про львівське гетто часів нацистської окупації була в номінації на "Оскар".
Ці фільми вийдуть у прокат до 2020-го.
Наступного року від українського кіно очікую три блокбастери.
Першим стане комедія "Він і вона" студії "Квартал", з якою перемогли на останньому конкурсі Держкіно. У головних ролях – Володимир Зеленський та Настя Каменських.
Другим хітом буде анімаційний фільм студії Film.ua "Викрадена принцеса" за мотивами казки "Руслан і Людмила" Олександра Пушкіна. Права на показ уже продали в Китай та ще у близько 40 країн. Картину робили одразу у двох версіях – україномовній та англійською. Для озвучування залучали професійних американських акторів. Домовитися про співпрацю із зірками не вдалося. Вели перемовини з колишньою чернівчанкою Мілою Куніс. Але викласти 400 тисяч доларів за чотири робочі дні для нас поки що надто дорого.
Третій, сподіваюся, здивує. Ним має стати один із тих 30 фільмів, які зараз перебувають у виробництві вітчизняних кінокомпаній.
Більше не маємо придумувати цікаві кіноісторії для "русского мира"
Олександр ТКАЧЕНКО, 51 рік, генеральний директор "1+1 медіа":
– Орієнтоване на російський ринок псевдоукраїнське кіно не зникло з наших телеекранів. Попри війну. Вітчизняним компаніям вигідніше виробляти його через ширший ринок збуту. Основний замовник таких фільмів – у Москві. Тому в них відсутні суто українські герої та реалії. А епізоди, що вказують на місце дії, наприклад місто Київ, для показу в Росії вирізають.
Завдяки закону про державну підтримку українського кіно торік на виробництво фільмів виділили понад 250 мільйонів гривень. Це шалені гроші – порівняно з тим, що Держкіно давало ще кілька років тому. Але стрічки, які побачили в кінотеатрах глядачі, можна перелічити на пальцях. Де решта? Куди пішли кошти платників податків? Із прокату продюсери повернули агентству лише близько 2 мільйонів гривень.
Ухвалення закону та припинення співпраці з Росією ставлять перед виробниками телесеріалів нові виклики. Необхідно запропонувати глядачам стрічки високого рівня, як "Нюхач" (детективний телесеріал виробництва кінокомпанії Film.ua, на екранах – із 2013 року. – Країна). Права на цей формат продали в Японію і Францію. Там уже зняли власні версії українського серіалу. Ще понад 50 країн придбали права на показ оригінального фільму.
Ми більше не маємо придумувати цікаві кіноісторії для "русского мира". Тепер їх треба створювати для українського та світового глядача. Справжнє полювання йде не на режисерів чи інвесторів, а на ідеї, здатні зацікавити світ. Для їх пошуку проводимо конкурси сценаріїв.
Нещодавно продюсери відкрили для себе сучасну українську літературу як матеріал для екранізації. Вже вийшли "Чорний ворон" за романом Василя Шкляра та "Століття Якова" за твором Володимира Лиса.
Виробляти серіали з орієнтацією винятково на український ринок медіакомпаніям невигідно. Як і закуповувати в такій кількості, як зараз, іноземні картини. Тому найближчим часом серіалів на телеканалах стане менше. Але їхня якість має зрости. Приклад стрічок нового типу – це комедійні фільми "Недотуркані", "Знай наших" та "Слуга народу". Всі вони зроблені в Україні.
Обговорюємо з європейськими колегами можливості співпраці у двох проектах. Один із них почнемо знімати вже цьогоріч. Залучення іноземних інвестицій дозволяє відійти від найдешевшого формату "мильних" серіалів – про лікарів та поліцію.
Першочергове завдання для виробників у нових умовах – створювати фільми, що можуть подорожувати. Знімати їх тут на українську тематику за допомогою закордонних партнерів. Наступним стане вироблення власного впізнаваного стилю вітчизняного кіно, як скандинавський нуар чи французька мелодрама. Для цього необхідно віднайти те унікальне, що притаманне нашому народу і зрозуміле жителям інших країн.
3 
1
Коментарі