Оперу "Ніч" за мотивами пісні "Ніч яка місячна" пише 40-річний Максим Коломієць. Прем'єра першої частини відбулася онлайн у концертній версії в грудні торік. Представили її Kyiv Symphony Orchestra, італійський диригент Луїджі Ґаджеро, хор Українського радіо під керівництвом Юлії Ткач та культурне об'єднання Hronotop.ua за підтримки Українського культурного фонду. Композитор планує дописати декілька сцен. Розповідає про твір
– Опера "Ніч" – це подорож у часі крізь ХХ століття. Пісня "Ніч яка місячна" має 200-річну історію. Автором тексту вважають основоположника українського театру Михайла Старицького. Пізніше слова з певною редакцією взяв Микола Лисенко для своєї серенади Левка з опери "Утоплена" за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя. Сучасна версія нібито записана на початку ХХ століття від кобзарів Василя Овчинникова й Андрія Волощенка. Ще є варіант пісні Володимира Косовського, який перетворив її на повстанський марш. Там є такі слова:
Крові вкраїнської море бездоннеє
П'ють, та не вип'ють усе.
Сталін в Сибір гнав батьків міліонами,
Гітлер – до Райху везе.
Відомий у виконанні кобзаря й бандуриста, лідера гурту "Хорея Козацька" Тараса Компаніченка.
У радянські часи "Ніч яка місячна" стала популярною завдяки фільму Леоніда Бикова "В бій ідуть тільки "старики". Для кожного українця вона означає щось своє. Для когось – етнографічний матеріал, для когось – серенада для коханої. Хтось сприймає її як славень важкій праці жінки, а для когось це колискова. Пісня універсальна. Я почув її в школі. В моїй свідомості вона звучить в академічному виконанні з пишною оркестровкою. Та мені хотілося "вийняти" її зі звичного контексту, звільнити від смислових та історичних нашарувань і представити в "чистому" образі.
Ідея опери "Ніч" належить режисерові Антону Литвинову й сценографині Сандрі Крмаджян. Лібрето написав Тарас Фролов. Вийшло потужно, подекуди навіть занадто як для опери, адже тут на першому місці музика. Працювати з цим лібрето було непросто. Хоча детально прописані персонажі і сцени давали яскраве відчуття настрою.
Лінійного сюжету в опері немає. Суть у тому, щоб показати пісню "Ніч яка місячна" в різних обставинах.
На початку автор, шукаючи автентичні слова цієї пісні, опиняється в романтичному ХІХ столітті. Потрапляє на ринок. Слова знаходяться, але з пригодами – хтось із продавців проганяє його, хтось обдурює, а хтось, задихаючись, розповідає, як він співав цю пісню коханій. Ключова сцена – арія сліпого бандуриста. Він співав "Ніч" дівчині, коли був молодий і мав добрий зір. А тепер драмою його життя є спроба пригадати її.
Друга сцена переносить слухача у час Другої світової. Героїня очікує сумної звістки про загибель її хлопця. Пісня тут ніби сповільнює час.
Остання дія відбувається в київському метро. Незнайомі хлопець і дівчина одночасно чують "Ніч яка місячна". Для всіх інших у вагоні вона не звучить. Так вони знаходять одне одного.
Планую дописати сцену в комунальній квартирі початку 1920-х. Пісні затісно, бо надії суспільства на розбудову кращого майбутнього наштовхуються на терор.
Ще одна – в ресторані. Головний герой – у минулому бідний студент-мрійник, який співав "Ніч" під балконом коханої. Тепер перетворився на цинічного бізнесмена. Він наново освідчується, але не може згадати пісню. Тож отримує відкоша.
Також буде розповідь про становлення телебачення в Україні за комуністичними лекалами. Тут "Ніч яка місячна" – чи не єдиний живий елемент, що рятує людяність і народну ідентичність.
Вона постійно звучить навколо героїв опери, але це її окремі мотиви. Відтак повільно, нота за нотою, з них складається цілісна "Ніч", яку ми знаємо.
Музика цієї опери умисно строката. Я хотів, щоб слухач, з одного боку, занурився у матеріал. А з другого – аби сцени були автономні, мали свій стиль, настрій, інтонацію.
Написав зрозумілий широкій публіці твір. Щоб люди співали арії на вулиці, а співаки хотіли взяти окремі номери до свого репертуару. Оркестри грали б сюїти на концертах. У певному сенсі "Ніч" – це не сучасна опера. Бо вона мелодійна, зрозуміла й близька багатьом.
У кінцевому варіанті опера звучатиме майже 2,5 години.
"Що таке сучасна опера? По-перше, в ній мають бути вокал та інструментальність. Або хоча б вокал. По-друге – сюжет. Автори можуть створювати ситуацію, коли глядач сам його придумує, збирає з мозаїки видовища. Все це повинно тривати не одну і не 5 хвилин, а довше. Якщо ж триває хвилину, то мусить бути явище такого масштабу, щоб люди прийшли саме на цей твір", – каже про сучасну оперу композитор, віолончеліст Золтан Алмаші, 46 років
У фіналі звучить метро
– Історія опери почалася зі спогадів сценографині Сандри Крмаджян про її покійну бабу, – розповідає режисер Антон Литвинов, 34 роки. – Вони любили разом співати "Ніч яка місячна", коли влітку просто неба пекли картоплю на вогнищі.
Із Сандрою ми працювали під час мого навчання в консерваторії. Поставили опери "Ведмідь" Ірини Губаренко за однойменною п'єсою Антона Чехова та "Доля Доріана Грея" сучасної композиторки з Одеси Кармели Цепколенко за романом Оскара Вайльда. На відміну від цих двох проєктів, "Ніч" – не камерний твір. У ній є симфонічний оркестр, хор і четверо солістів.
Ми звернулися до Луїджі Ґаджеро, який кілька років живе й працює в Україні. Він найкращий, на наш погляд, диригент, який виконує сучасну оперу. Використали відеографію, електроакустичний компонент. У фінальній сцені чуємо звучання метро.
Хочемо показати цінність музики в сучасній опері. Бо часто, особливо серед консерваторів, можна почути претензію: "Навіщо це ваше сучасне мистецтво?" Мовляв, чому не можна просто грати Верді. У суспільства поки що мало довіри до творчості українських композиторів. Тому маємо формувати такий запит. Тоді можна буде розраховувати й на постановку "Ночі" в Національній опері.
Найближче виконання "Ночі" в концертному варіанті відбудеться у серпні цього року в одеській опері. А в жовтні представимо сценічну форму, розроблену для Харківської філармонії. Повноцінну постановку плануємо 2022-го.
5 
1
Коментарі