– Пишу пісні, бо не можу інакше реагувати на наш непростий час. Я – за буржуазне легке життя. Не є революціонером, війна мені не цікава, бо це завжди печаль.
Але, коли життя примушує, ти дієш, – каже лідер гурту "Мандри" Сергій ФОМЕНКО,
45 років. Розповідає про пісні п'ятого студійного альбому "Час летить". Попередня платівка групи вийшла 2011-го
I
"Гради вогняні"
Давно почав писати пісню і застряв на першому ж рядку: "На світанку тануть, як дим, зорі золоті-золоті. І падають у вікна твої золотих зірок промені". Хоч як старався, але нічого не виходило. Сідав час від часу, намагався продовжити, бо такий гарний початок. Але не сильно себе примушував.
2014-го на День Незалежності поїхав у село Покровське на Донбасі. Побачив, як хлопці з дівчатами в шкільному автобусі без скла їхали на передову, а звідти поверталися виснажені, брудні. Там познайомився з майбутніми кіборгами – "Фазаном", "Богемою". Пізніше дізнався, що на блокпосту, де ми зустрічалися, діяли снайпери. Одного з них знешкодили, другого – заарештували. Інформацію мобільним телефоном зливала дівчинка із села.
Тоді війна лише почалася, ні в кого не було досвіду. Переповнювали емоції. Повернувся додому – й одразу дописав пісню.
Підсвідомо очікував, що почнеться війна з Росією – через масштаби колонізації, експансії, влитого бабла. Здивувало те, як підло вони напали – у момент, коли після Майдану Україна ледве дихала.
Пісня відкриває альбом. Хочу, аби платівка віддзеркалювала драматизм і глибину подій, які відбуваються в Україні. Бо помічаю, що до війни звикли.
Над альбомом працювали 15 музикантів, залежно від творчого завдання. У "Гради вогняні" потрібні були оркестровки. Я звернувся до композитора Сергія Сидорова – автора музики до фільму "Сторожова застава".
II
"Знову день переходить у ніч"
Пісня народилася в період між двома Майданами. Катався на велосипеді Києвом. Заїхав на вулицю Банкову. Там тривала якась акція протесту, ходили хлопці з прапорами. Зустрів знайомого журналіста. Розговорилися. Аж раптом назустріч іде огрядний чувак у білому костюмі. На лацкані його піджака помітив червоний значок Комуністичної партії. Кажу своєму знайомому: "Дивися, який вгодований кнур – типовий комуніст". А той мужик це почув, підбіг і почав щось шипіти про бандерівців. На блатному жаргоні погрожував, що він мене зариє. Оскільки я виріс на Татарці, то відповів у його ж агресивній манері. Збіглися люди, конфлікт зам'яли.
Ця ситуація так розлютила, що написав пісню "Знову день переходить у ніч". Після помаранчевої революції залишався якийсь романтизм, подібний до першого кохання. Потім почалася проза життя, з'явилися розчарування. Мені було важко повірити, що після Майдану така тварина спокійно почуватиметься і ще й щось вимагатиме.
Маємо зрозуміти, що основні проблеми зможемо вирішити, лише побудувавши власну державу.
III
"Соловейко"
У перших двох піснях альбому – потужна енергетика. На третій композиції хотів розслабити слухача.
Присвятив її селу Косівка Олександрійського району на Кіровоградщині, де провів дитинство. Для мене цей край є втіленням справжньої України – з вишневими садками, кладочкою біля води, дівчатами у вінках. Там поховані мій прадід і прабаба по материній лінії. Саме в Косівці, у клубі, вперше почув живий виступ вокально-інструментального ансамблю.
Після Революції гідності почав переосмислювати, що таке батьківщина. Це – конкретні місця. На Майдані було багато людей із містечок і сіл. Вони і є Україна.
IV
"Думи мої"
Моя мати працювала на книжковій фабриці. Примірники всіх видань, які готувала до друку, були в нас удома. Дві книжки мого дитинства – "Большая советская энциклопедия" і "Кобзар" Тараса Шевченка – найперша і головна книжка українською мовою. А "Думи мої, думи" – один із найулюбленіших віршів.
У дитинстві вчився грати на баяні. Коли з мамою перебралися в Київ, бабуся Олександра взимку приїжджала до нас у гості. Щоб розважити її, грав їй "Думи". Під баян це виходило дуже понуро, вона завжди плакала.
Для цього альбому вирішив покласти вірш Шевченка на жваву музику. Зробив це у стилі реґґі-госпел. Запросили гурт "The Вйо", з якими виступає басист "Мандрів" Сергій Чегодаєв.
Хотілося заспівати Шевченка ритмічно, бо очевидно, що і цей тяжкий час рано чи пізно мине. Для мене Тарас Григорович – український Мойсей, який ще в ті темні часи показував шлях до свободи.
На "Думи мої" зробили відеокліп. Це 3D-анімація з живопису, гравюр, фрагментів рукописів Шевченка. Герої картин наче оживають. Три місяці щоденної роботи, але навряд кліп візьме якийсь музичний канал.
Голих дуп і цицьок нема.
V
"Чорна гора"
Пісню "Чорна гора" часто називають народною. Але кожна народна теж колись мала автора. "Чорну гору" написав Василь Гонтарський із гурту "Вася Club". Ми зробили свою версію. "Вася Club" – легендарний колектив, піонери фольк-ска в Україні. Василь помер 2007-го, 42-річним. Щороку інші учасники гурту влаштовували концерти пам'яті, запрошували виступати друзів і колег. Там я виконував "Чорну гору".
В альбомній версії переписали слова. Маю знайомих, які партизанять на території окупованого Донбасу. Замість "Тіто-мріто, маргаріто, ми з кумом два бандіта", співаю: "Тіто-мріто, маргаріто, партизани – не бандіти". Коли "Вася Club" писали цю пісню, бандити були прогресивними персонажами – не рабами радянської системи, а вільними розбишаками.
"Вася Club" робили музику з чоловічою енергією, співали про простих чуваків. Їх досі слухають кримінальники в своїх крутих джипах. Доти нічого подібного в нас не було. Протягом багатьох років Україна була похмурою совковою провінцією. Іноді з'являлися чудові композитори, як Володимир Івасюк, Микола Мозговий, вони створювали хороші естрадні пісні. Але загалом ситуація була печальна, тому всі новаторські гурти з'явилися після 1991-го. Став можливий розвиток культури, яку весь час намагалися закатати в асфальт і давали їй тільки один формат – гопачок. "Хохол может танцевать, пить водку и вареники с салом кушать, а все высокое искусство возможно только в Москве" – на такому принципі все будувалося. А зараз Москва стала провінцією, бо перестала отримувати людське підживлення з України.
VI
"Карпатська пісня"
Написав, здається, в Берліні. Пам'ятаю, що був тоді в готелі. Чотири роки, доки писався диск, були насичені. Купа перельотів, переїздів і проектів – не вистачало часу ні на що.
"Карпатська пісня" – найлегша в альбомі.
VII
"Час летить"
12 років із нами грав перкусіоніст азербайджанець Салманов Салман МамедОгли, а потім сказав, що втомився і хоче на пенсію. Набридли переїзди, митарства. Життя музиканта непросте. Хочеться лежати на пляжі, а треба тягати інструменти. До того Салман грав у гуртах "Вій", "Заратустра", "Рутенія". "Мандри" стали для нього фіналом. Поїхав жити на Кіпр. Тоді я зрозумів, що у світі не існує нічого сталого.
У цій пісні хотілося використати скрипку, яка звучала б тривожно й емоційно. Запросив до студії скрипаля Василя Попадюка під час одного з його приїздів до України. Це вже не перша наша співпраця. Грали спільні концерти у США, Канаді, Литві. 2013 року разом записали п'ять пісень до альбому Stranger, який ще не вийшов. У ньому "Час летить" лунає англійською.
VIII
"Коли впаде сніг"
Ця пісня про особисте, емоційна рефлексія. Присвячена мамі, яка померла 1989 року. Вона співала романси, мала хороший голос. Але професійно займалася книгодрукуванням. Виховувала мене сама. Батька ніколи не бачив. Про нього не знаю нічого – крім того, що по батькові я – Миколайович. Це секрет мого життя. У мами чомусь про це ніколи не питав, мені не було цікаво.
Спочатку думав, це буде акустична пісня під гітару. Потім виникла ідея залучити оркестр. Домовилися з Національним президентським оркестром на чолі з Анатолієм Молотаєм. Надіслав їм пісню, вони придумали оркестрове аранжування. У концертах братиме участь струнний квартет "Астурія" – дві скрипки, альт і віолончель.
3 
1
Коментарі