Ми вже на дні колодязя, а весь західний світ туди ще гепнеться

ДО СТОРІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ ВИВЕЛИ НОВИЙ СОРТ ЖОВТО-СИНЬОЇ ПШЕНИЦІ, ПОШИЛИ СКАФАНДР-ВИШИВАНКУ ТА ПОБУДУВАЛИ КОСМІЧНИЙ ЛІФТ "РОШЕН" У ВІННИЦІ. ПРО ОБРАЗ УКРАЇНИ В МАЙБУТНЬОМУ РОЗПОВІДАЮТЬ УЧАСНИКИ ФЕСТИВАЛЮ ФАНТАСТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА УЯВНИХ СВІТІВ "ЛІТЕРРА" В КИЄВІ

Олег СІЛІН, 33 роки, Київ:

– НА НАШ КОНКУРС "ЗОРЯНА ФОРТЕЦЯ" ПОДАЛИ 60 ТВОРІВ. Київ згадують десь у 10 оповіданнях, Донбас – у двох. Найчастіше майбутнє описують десь в Україні взагалі. Цей образ постійно представляють через якісь винаходи. Самі історії непогано вигадані, але зв'язку з реальним світом – немає. Ниточку в майбутнє молоді фантасти проштовхують кострубато. Наприклад, описують засідання ООН у майбутньому. Його ведуть українською мовою, що витіснила англійську й китайську. 2010-го одесит Олег Кудрін написав роман "Полтавська перемога" – про те, що все пішло не так у Північній війні Петра І і Карла ХІІ. І Полтава стала метрополією, а Москва – провінцією.

 

Дмитро ГРОМОВ, 52 роки, учасник дуету Генрі Лайон Олді, Харків:

– БУЛО Б ЦІКАВО ПОЧИТАТИ ЯКУСЬ НОВУ УКРАЇНСЬКУ СОЦІАЛЬНУ ФАНТАСТИКУ, ПРОГНОСТИЧНУ. А не просто українці зробили один-два великі винаходи й за рахунок цього опинилися попереду всієї планети. Україні треба вбудовуватися в світовий контекст. Її поступ потрібно пов'язувати саме із соціальним прогресом і спів­працею з іншими державами. Якщо беремо фантастику – то й з якимось інопланетним розумом. Років вісім тому в харків'янина Олексія Бессонова була книжка "Концепція брехні". У ній описано світ десь через років 70. Частина дії відбувається в Україні, а також – у Росії, Західній Європі, у міжпланетному просторі. Головний герой – українець зі спецслужб. Річ достатньо позитивна, з точки зору вписування України в міжнародну спільноту. Бессонов розповідає про утопічне майбутнє, в якому налагоджено співпрацю з Росією. А в Європі в цей час – проблеми: наплив емігрантів, її розгойдують ісламські терористи. Водночас земні спецслужби протидіють інопланетянам. Але агресії нема. Ніхто не бомбить, не захоплює чужі території. Тихою сапою притискають передові технології, не дають нормально розвивати Космос. Поширюють дуже обережно регрес. Таких творів – обмаль.

Олег ЛАДИЖЕНСЬКИЙ, 52 роки, учасник дуету Генрі Лайон Олді, Харків:

– УКРАЇНА МАЙБУТНЬОГО – ЦЕ ТЕРИТОРІЯ ВІЙНИ В КНИЖКАХ ФЕДОРА БЕРЕЗІНА, ГЛІБА БОБРОВА, ОЛЕГА КУЛАГІНА. "Пентагон должен быть разрушен! Война 2030", "Война 2010. Украинский фронт", "Война 2011. Против НАТО", "Украинка против Украины". Про війну на нашому сході писали ще з десяток фантастів і пишуть дотепер. Майбутнє Росії теж подають в апокаліптичних тонах. Москва зруйнована, в метро бігають мутанти, ядерні бункери у Сибіру вибухнули. Зараз кінець світу – в тренді.

Але теперішня криза рано чи пізно закінчиться й не обов'язково – апокаліпсисом. Деякі ознаки підйому світової економіки вже є. США відкривають продаж власної нафти, на що була довга заборона. Тому що хочуть зняти вершки, поки вона не знецінилася. Розуміють: майбутнє за іншими джерелами енергії. Уже створені вакуумні двигуни для космічних польотів. Експериментальну модель випробували на Землі. Працює, правда, через пень колоду, бо атмосфера заважає. Але NASA проектом зацікавилось – двигун без палива і робочого тіла. Загалом прогрес у цілій низці галузей буде. В китайській мові ієрогліф кризи містить дві частини – проблема і можливість. Усі нинішні проблеми відкривають у майбутньому нові можливості.

Марія ГАЛІНА, 56 років, Одеса – Москва:

– КРАЇНА БЕЗ ПОЗИТИВНОГО ПОГЛЯДУ НА МАЙБУТНЄ – ПРИРЕЧЕНА НА ЗГАСАННЯ І ЗАГИБЕЛЬ. У Росії образ позитивного майбутнього у фантастиці страшно архаїзований. Воскрешають Радянський Союз чи Російську імперію або творять гібрид цих держав. От буде Велика Росія, яка всім наваляє. На жаль, в Україні про наступні століття пишуть приблизно те саме. Територія війни у книжках літераторів із Донбасу – це, скоріше за все, було замовлення російських видавництв. Ті, хто таке писав вісім років тому, не те що халтурники. Сприймаю їхні книжки, як бандерівців у лісах під Одесою в фільмі "Ліквідація". Це – держзамовлення, попередня обробка території, аби привчити населення до думки, що тут можлива війна. Жодного стосунку до спонтанної творчості це не має.

Це різні процеси – замовлення в Україні території війни і того, що йде від нутра й серця: нарешті знищити цю цивілізацію і повернутися до простих правил. Апокаліпсис – це та ж архаїзація.

Володимир ЄШКІЛЄВ, 50 років, Івано-Франківськ:

– НИНІШНЮ ЗАГАЛЬНОПЛАНЕТНУ КРИЗУ НЕ ЗАПЕРЕЧУЮТЬ НАВІТЬ НАЙРОЖЕВІШІ ОПТИМІСТИ. Людство пронизане апокаліптичними очікуваннями. Путін торік не почав би наступу на Захід, якби йому не нашептали, що 2020-го той буде охоплений системною кризою і не зможе адекватно відповісти на виклики – від Росії, Китаю, Ірану.

Зараз говорити про фантастику, що показувала б науково-технічні досягнення України – зорельоти з тризубами на бортах, прориви типу холодного термоядерного синтезу, який козаки розробили на Хортиці – можна лише в жанрі пародії. На таке теж є свої читачі.

Україна підходить до апокаліптичних часів із певним доробком. Достатньо стрімкого падіння трьох основних світових валют, щоб мегаполіси перетворились у пустелю. Механізм, описаний фінансистами – як етапи деградації суспільства споживання. Коли оголосять, що угода, за якою папірці вважали грошима, більше не діє – урбанізоване суспільство закінчиться.

Для українців, які звикли жити контрабандою, городом, заробітчанством, найманством, фінансовий апокаліпсис не дуже страшний. Якщо падати з позиції нижче плінтуса – дупа від удару не болітиме, синця не буде. А от іншим є куди летіти. Житель Мангеттена за два тижні не перейде на вирощування капусти на даху хмарочоса. А в нас зібрати врожай овочів на балконі "хрущовки" – звичайна практика. І свиней вигодовують. Один знайомий сказав: "Мати чотири кімнати й одну з них не віддати під господарство – жлобство". Я сам 1993-го збирався одружитися з дівчиною, у якої в міській квартирі був курник. Причому тато в неї – полковник авіації у відставці. Ми вже на дні колодязя, а весь західний світ туди ще гепнеться. Сидимо й чекаємо, коли вони впадуть. Ще й заробимо на цьому.

В Івано-Франківську зараз ізраїльтяни купують квартири. Кажуть: у нас 60 тисяч іранських солдатів на кордоні – треба підстрахуватися. Чому Франківськ? У зоні, де сільське господарство є основою натурального обігу, не буде голоду. Плюс – далеко від кордону з шизоїдною Росією. А ще – відносно дешева нерухомість. Купують її серйозні люди. Незабаром тут буде повноцінний єврорегіон.

З другого боку, суспільство, яке годується з городу, не продукуватиме геніальних ідей.

×