10 книжок, які вийдуть 2014 року
Лесь Подерв'янський, "Таинственный амбал", Meridian Czernowitz і Книги ХХІ, Чернівці
"Таинственный амбал"? Це він про беркута, який влюбився у майданівку?" – коментують шанувальники назву майбутньої книжки Леся Подерв'янського. 61-річний художник і драматург дописує свій перший роман. Він буде двомовним – російсько-українським. Про "Таинственного амбала" автор поки що не розповідає. Лише зазначає: "Це мій погляд на час і на нас".
"Український палімпсест". Розмови з Оксаною Забужко, "Комора", Київ
Місяць тривала розмова-інтерв'ю польської журналістки Ізи Хруслінської з Оксаною Забужко. Маловідому історію України письменниця розкриває через досвід власної родини:
"Якби не зустріч із татом, у мами могла би бути "добра" радянська біографія, – розповідає Оксана Забужко. Мати працювала вчителькою старших класів у Луцьку, куди батько потрапив після повернення із Сибіру. – Коли батьки побралися, серед родичів можна було почути: "Стефко взяв собі совєтку за жінку", "Надя за "бандерівця" вийшла". Мені про це вже розповідали як анекдот".
1966-го батька Оксани Забужко та ще двох вільнодумних викладачів луцького педінституту хотіли засудити. Але "кримінального" самвидаву спецслужбам знайти не вдалося.
"Під час допитів батьки дотримувалися тактики, якої тата навчили роки заслання на Сибір. На його думку, із КҐБ, як із чортом, не слід було розпочинати жодних дискусій, домовлятися про щось чи хоча б намагатися порозумітися. Відповідати треба було так: нічого не знаю, ніде не був, ні в чому участі не брав. Це була єдина тактика, яка себе виправдовувала. На жаль, досвід радянських політичних в'язнів, що зайняли саме таку позицію, нікого нічого не навчив. Значною мірою Захід і далі вірить, що з Путіним "можна порозумітися". Тим часом ані нинішні стратегії, якими він користується, ані тактика російської ФСБ у своїй суті від радянських часів не дуже й змінилася".
Сергій Жадан, "Месопотамія", КСД, Харків
Дев'ять оповідань і 30 віршів увійде до нової збірки Сергія Жадана. Одне з них – "Ромео" розпочинається так:
"Два роки тому я відчував, як серце щоранку будить мене зі сну, говорячи: давай, прокидайся, ми втрачаємо час. Скільки можна спати, підштовхувало воно, підстрибуючи на місці, давай, ми пропустимо все цікаве. Я прокидався й вибігав на вулицю, і жодне з див не могло б мене тоді оминути. Два роки тому я рвав повітря легенями й був певен, що за найближчим рогом на мене чекає щось неймовірне – вогні, салюти й святкові оркестри. І хоча там насправді на мене не очікувало нічого, крім весняних протягів, це аж ніяк не бентежило. Двадцять років – той вік, коли диявол приходить до тебе, аби поскаржитися на життя. Все зав'язано на тобі, від тебе вимагається лише поменше спати. Й користуватися презервативами. Все інше обов'язково з тобою станеться. І станеться саме так, як ти цього хочеш. Хочеш ти цього, чи не хочеш".
Андрій Кокотюха, "Київські бомби", КСД, Харків
– Протягом року я несподівано для себе став історичним романістом. Видавці хором замовляють гостросюжетні твори на історичну тематику, – каже 43-річний Андрій Кокотюха. У лютому вийде його роман "Київські бомби".
– Це 1907 рік, початок столипінської реакції, Київ як осередок терору в Російській імперії. І головне – місце українців у протистоянні влади та бомбістів, – говорить автор. Працювати в архівах часу не має, натомість читає газети часів, про які пише. – У кацапів повно літератури, написаної на основі архівів, тож матеріали для "бімб" брав звідти. У Центральній науковій бібліотеці мені сказали: газети до 1945 року видавати без спеціального дозволу заборонено. Відповів, що це – фігня. Вони дали, але попередили: як виняток. А мені й одного разу досить.
Сашко Дерманський, "Чудове Чудовисько і Погане Поганисько", А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, Київ
"Для обережного читання (щоб не надірватися від сміху)" – таку примітку мають книжки 37-річного Сашка Дерманського. "Чудове Чудовисько і Погане Поганисько" завершує його трилогію.
– До головних героїв Соні та чудовиська Чу приєднається антигерой – наймогутніша й найхимерніша потвора із прачасів, що намагається повернути колишнє могуття задля панування світом, – пояснює автор. У попередній частині – "Чудове Чудовисько в країні Жаховиськ" 2010-го – йдеться про вибори та "болотування". На тлі передвиборного банера "Україна для Чудовиськ" художник Максим Паленко зобразив кандидата в Страхополохи Гарбузяника.
Ірена Карпа, "Історії моїх жінок", Bookland.com
– Зараз вік короткої інформації: щоб не тягати із собою паперовий кірпіч, скачав собі на девайс оповідання – і прочитав, – розповідає на презентації проекту "Історії моїх жінок" Ірена Карпа. На папері він не виходитиме. Чотири оповідання щомісяця можна буде завантажити в інтернеті за 8 грн. Усі історії реальні. – Героєм може стати будь-хто – якщо ви жінка, або якщо зібралися міняти стать. Це проект ліричний, на відміну від моїх останніх, радше розважальних, книжок. І якщо пришлете свою історію – можу про вас написати. Люди самі по собі настільки круті, що немає сенсу щось вигадувати.
Анатолій Дністровий, "Сніданок на снігу", КСД, Харків
– Поки Маркосик хропів, я запоєм перечитував улюблених авторів, як Чехова чи Зінгера, і відкривав нових. У голові, немов гриби після дощу, почали народжуватися новели і повісті, – каже 39-річний Анатолій Дністровий. Збірку малої прози він задумав за дитячим візочком – під час прогулянок із сином. Герой новели "Фіолетовий кролик" – старший прапорщик військово-повітряних сил Григорій Величко. Після розвалу Союзу робить найкращі в Ніжині лопати з нержавіючої сталі й розводить кролів. А до його доньки в гості заходить студент Анатолій Дністровий.
– Ти хоч цю босоту нагодувала? – запитує Величко й бурчить. – Поприїжджають до нас бандерівці з Тернополя вчитися, а ти їх ще маєш годувати. Зі студентом герой сперечається про літературу, політику і білогвардійців. Називає католиком і додає: "Нема на вас Івана Сірка, той би відразу повідривав яйця".
– Денікіну, – підморгуючи, пропонує Дністровий.
Віктор Суворов, "Облом", Зелений Пес, Київ
– Ця книга про те, як Жуков намагався захопити владу, – говорить про своє нове дослідження колишній радянський розвідник 66-річний Віктор Суворов. В "Обломі" він написав про хрущовські часи. – За наказом Хрущова, під керівництвом Жукова радянська армія ввійшла в Угорщину і влаштувала там криваву кашу. Була справжня війна. І це 1956 року. Хотіли в зародку знищити будь-які спроби лібералізації. Мені здається, що назва "Облом" якнайкраще характеризує те, що сталося. Щось обламалося, зламалося.
Першим рукопис отримають українські видавці – брати Капранови. До інших країн текст потрапить після завершення перекладу з російської.
Андрій Любка, Есеїстика, Meridian Czernowitz і Книги ХХІ, Чернівці
– Як мені назвати нову книжку? – звертається до читачів 26-річний закарпатський поет Андрій Любка. У ній збере 50 есеїв та ліричних колонок. На вибір дає п'ять варіантів: "Спати з жінками", "Смерть і ще тисяча приводів для любові", "Серце, серце", "Тут жив хтось до нас", "Люби мене навіть по смерті". Найбільше голосів має перший. Також читачі пропонують версії "Я спросил у ясеня" і "Любити любовну любов" із посиланням на статтю про письменницю Барбару Картленд. За 98 років життя британка опублікувала 723 любовних романи накладом 750 млн примірників. Слово "Любов" є у більшості назв. "Усі мої героїні – цнотливі, – казала письменниця. – Із чоловіками не сплять, доки ті не одягнуть їм обручки. І відбувається це не раніше 118-ї сторінки". В Андрія Любки все значно раніше.
"Даогопак. Шляхетна любов", Nebeskey, Київ
– Хто посперечається, що в козаків не було вогнеметів? Вогонь був, а козаки люди розумні – могли вигадати щось схоже, – каже 44-річний Олексій Чебикін, художник тритомного графічного роману "Даогопак". Над книжкою працював із Максимом Прасоловим і Олегом Коловим. Перша частина мальованого роману "Даогопак. Анталійська гастроль" мала понад 400 ілюстрацій. Головні персонажі серії – козаки Олесь Скоровода, Тарас Пересічеволя та характерник Мозговий. Поруч із ними фігурує Арі Сан – японська дівчина-ніндзя. Цю героїню Олексій Чебикін писав із дружини. Наприкінці роману автори пов'яжуть її долю з мандрівним філософом Сковородою.
3 
1
Коментарі