Хотів чоловіка зробити ще нижчим. Але пожалів мармур, бо він такий гарний

Шість скульптур просто неба створювали протягом місяця на території Національного комплексу "Експоцентр України" в Києві. Акція пройшла в рамках Міжнародного скульптурного симпозіуму імені Олександра Архипенка. Роботи встановлять у скульптурному парку, який відкриє Adamovskiy Foundation. Про свої роботи розповідають скульптори Петро Гронський і Володимир Кочмар

 

"Темна ріка", габро, скульптор Петро Гронський

Зовні у скульптурі "Темна ріка" зображений чорний потік. Як ріка виглядає в місті? Закута в бетон. Знаходиться в каналі, звужується. Нам здається, що в місті ми її можемо приручити. Але це – ілюзія. Бо не здатні повернути течію назад. Зробив форму, в якій відкривається тільки частина. Ставлю питання, що важливіше – зовнішнє чи внутрішнє. Чи може частина викликати бажання зрозуміти, що об'єкт означає загалом. Проводжу таку аналогію: коли дивишся на фрагмент річки в місті, це часом не справляє враження. Але, якщо зачепиш­ся поглядом і спостерігатимеш за нею декілька хвилин, подивишся глибше, це може зацікавити, схвилювати, викликати емоції. Такі самі, коли бачиш, як річка розливається, – і це вражає масштабом. Не завжди те, що лежить на поверхні, є таким усередині. І навпаки.

Вперше працюю з габро. Ця гірська порода трішки м'якша за граніт. Але набагато твердіша за мармур. Найпоширеніший матеріал для пам'ятників. На ньому вибивають страшні портрети на всіх цвинтарях України. Використав, бо треба було два кольори. Він сірий, але після полірування стає чорним. Означає прихованість, таємничість, інтригу. Його тон і блиск привертають увагу. Брила важила 2,5 тонни, а готова робота – до 2 тонн. Це габро з Коростишівського кар'єру в Житомирській області. Хотів, щоб скульптура була довшою. Але видобути такий камінь складно і дорого. Тому коригував ескіз під наявні розміри.

Місяць працював щодня по 8–10 годин. Використовував професійні алмазні інструменти. Від побутових для різки бетону відрізняються міцністю. Потрібні для такої детальної обробки. Полірував поверхню до стану скла, покрив спеціальною рідиною для захисту від води. На цю найнуднішу частину роботи пішло чотири дні. Відрізати шматок каменя нескладно. Найважче – добитися натяжки всіх ліній. Щоб з усіх ракурсів не було мерехтіння поверхні.

 

Цю роботу через великий розмір не міг виконати самостійно у студії. Треба було постійно користуватися кранами. Піднімати її декілька разів, перевертати. Працювати у дворі.

Не створював "Темну ріку" для конкретного місця чи простору. Зазвичай скульптори відштовхуються від локації, вивчають її, щоб робота була максимально доречна. Я за те, щоб скульптура сама знаходила своє місце. Необов'язково це має бути публічний простір. Ідея створити парк скульптур у Києві – вдала. У Німеччині є місто Мюнстер, де проводять фестивалі скульпторів і виставляються їхні роботи. Захід приваблює багато туристів. У норвезькому Осло є парк скульптур Вігеланда. Подивитися на них приїжджають з усього світу.

 

"Двоє", мармур, скульптор Володимир Кочмар

Належу до художників, які роблять фігуратив. Переважно зображаю людське тіло. Це не гіперреалізм чи реалізм. Опрацьовую фігури з точки зору історії мистецтва й сучасності. Не бачу сенсу робити абстракцію. Хочу висловити стан сучасної людини. Надаю перевагу такій пластиці, в якій вибудовую людські фігури як архітектуру.

У моїй композиції – дві скульптури. Це чоло­вік і жінка, що ніби йдуть разом, дивляться вперед. Життя – драматичне й трагічне. Але людина рухається, розрізає простір – хоче цього чи ні. Прагнув передати цей стан.

У фігур обрізав руки, бо шукав ритм. Хотів чоловіка зробити ще нижчим. Але пожалів мармур, бо він такий гарний. Треба було використовувати по максимуму. Чоловіча фігура мала бути ширшою і нижчою, а жіноча – ніби піднесена. Розглядав голову як красиву живу вазу, що може заговорити. Намагався зробити ці скульптури з наче пульсуючим всередині життям.

Скульптури Єгипту, які так само розрізають простір поглядом, викликають у мене позитивні емоції. Вони – життєствердні, хоча без рук чи ніг. Поза часом і простором: ніби зависли у вічності, відсторонені від соціуму. Не пов'язані з побутом.

 

Коли у фігури чогось немає – наприклад плеча чи вуха – це дає можливість сконцентруватися на фрагменті. Коли все є, ніхто поглядом до вуха не доходить. А якщо зробити окремо, всі милуватимуться цим пластичним елементом. У даному випадку сконцентрувався на торсі. Даю глядачу можливість додумати решту.

Привезли багато мармуру. Це був один блок. Розколов його і зробив дві скульптури. Вийшло духовне ціле – чоловіче й жіноче начало. Їх можна об'єднати разом, спина до спини. Буде, як одна людина. Кожна робота важить 2,5–3 тонни.

Використовував електроінструменти. Фактуру волосся робив вручну. Шліфував також вручну. Інакше з мармуром працювати неможливо – машинка дає грані.

×