Фільм "Літо з Антоном": запам'ятайте цю назву і не дивіться

На 43-му Київському міжнародному кінофестивалі "Молодість" показали майже 300 фільмів із 82 країн

Субота, 19 жовтня, 21.54

–?Я не політик, я – електрик, – каже з екрана лідер профспілки "Солідарність" Лех Валенса у фільмі польського режисера 87-річного Анджея Вайди. Підпільний рок 1980-х миготять засніжені верфі Ґданська та кийки правоохоронців. Кадр трясеться, камера ходить обертом, коли в тісній квартирі бешкетують шестеро дітей Валенси. Щоразу перед арештом герой кладе на стіл годинник з обручкою і каже дружині: "Продаси, як не матимеш хліба".

–?Слідкував за тим усім зблизька. Я тоді часто бував у Польщі, працював із бази в Женеві, – каже після показу економіст і меценат Богдан Гаврилишин. Сьогодні святкує 86 років. – Був там осередок для вишколу кадрів, спілкувався з його головою. Розповідав: "Щойно були в Москві – які вони там жахливі. За нами стежили всюди. І так нахабно. Ми у Польщі це теж робимо – але трохи делікатніше".

Фільм про Валенсу – добра ілюстрація, як люди хотіли свою Батьківщину зробити кращою. Є багато способів, герої обрали революційний. Це потребує натхнення. Написав книжку "Залишаюсь українцем", щоб заохотити молодих мріяти більш буйно. Як прийшла незалежність України, кіно мало б почати розцвітати. Бо воно може дати надію, що щось у країні станеться.

Неділя, 20 жовтня, 15.07

–?У Союзі я була людиною, а в Австрії тепер я – лайно, погана іноземка-прибиральниця, – на екрані виконавиця ролі російської емігрантки 43-річна акторка Наталія Баранова плаче на колінах у проповідниці Марії Хофштаттер, 49 років, у фільмі "Рай: Віра". Далі жінки б'ються на кухні за пляшку пива.

Кіно може дати надію, що щось у країні станеться

–?Нема ніяких проб і репетицій, актори не отримують на руки сценарій. Часто в день зйомок дізнаються, що робитимуть. Марія мала цілий репертуар, що може говорити, а чого – ні. Наталія цілий день входила в роль, мешкала в тій квартирі. Трохи випила, щоб зрозуміти, як бути іноземкою, що не може прижитися в чужій країні, – каже на своєму майстер-класі австрійський режисер 60-річний Ульріх Зайдль. – Із Марією про фільм говорив за сім років до початку зйомок. Спершу вона ходила від дому до дому зі справжніми місіонерами. Потім ми купили статую Матері Божої й пішли проповідувати. Навідувалася в жіночий монастир. Є сцени, де Марія спілкується з реальними людьми. Бувало, вмикали камеру і стукали у двері, не знаючи, що відбудеться далі.

Понеділок, 21 жовтня, 18.11

Серед найкращих із побаченого кінокритик 34-річний Олександр Гусєв називає короткометражку "Ноа" канадця Волтера Вудмана.

–?Камера фактично не покидає монітор комп'ютера. На екрані розгортається болісний розрив роману між героями. Хоча бачимо тільки листування у Facebook, у двох моментах підключається Skype і веб-камера. Фільм показує, що віртуальне спілкування не є втечею від реальності. Це – частина життя сучасної людини.

Був так само блискучий соціальний фільм британського режисера Ґабріеля Гоше "Людська маса" (гран-прі цьогорічного фестивалю "Молодість". – "Країна"). Це діалог жінки із соціальної служби та безробітним, який прийшов до неї на прийом. Бачимо психологію чиновників, які в рамках своїх повноважень можуть стирати людей на порох.

Вівторок, 22 жовтня, 14.15

–?Колись режисер був брендом, поважною людиною, як Федеріко Фелліні. На нього працювала величезна машина кіноіндустрії, – російський режисер 41-річний Андрій Сильвестров розповідає про нові можливості мови кінематографа. – Поступово кіно стало неймовірно доступне. Можна купити маленьку камеру за 3 тисячі доларів і зняти фільм високої візуальної якості. Те ж саме сталося з поезією на початку?ХХ століття. Масова письменність спричинила появу великої кількості віршів, нестерпних для сприйняття. Графоманія знищила святість літератури, адже всі почали писати. Ця небезпека загрожує і кіно. Доступність технології позбавляє його дива.

Середа, 23 жовтня, 16.50

–?Усе бразильське кіно, як серіали, затягнуте. Тут вся увага – на інтимних побутових речах. Фільм надто нудний, – каже учасниця дитячого журі 14-річна Владислава Гречкосій.

У фойє кінотеатру "Кінопанорама" обговорюють бразильську стрічку "Вони повернуться". Дитяче журі на фестивалі діє вперше. Сімох учасників із різних країн пропонували культурні центри, фонди.

Не знала, что белорусы запрещают белорусский язык, что там такой беспорядок

–?Якби фільм скоротити на годинку, може, був би цікавий, – говорить 12-річна Варвара Лущик.

– 5 хвилин триває фінальна сцена, в якій брат і сестра граються з телефонами. ­Мабуть, це показує конфлікт між ними, вони не люблять одне одного, їм нема про що розмовляти. Але ж як до цього ­допетрати? А ­потім стрічка просто закінчується.

– Давайте про Антона поговоримо, – пропонує 15-річна Олександра Бернадська. – Фільм "Літо з Антоном": запам'ятайте цю назву і не дивіться. Нема сюжету і конфлікту взагалі.

–?Знято, як на телефон, – діти говорять навперебій. – Усе трясеться, наче хтось біжить і знімає. Неприємна озвучка, все затягнуте.

–?Це історія про 9-річного хлопчика з Росії, який на літо поїхав у військовий табір. Там займається спортом і розповідає, чому це важливо для нього. Тут нема моралі, лише реалії російської глибинки, – каже 15-річний Михайло Віленський.

–?Меня в детстве с горки толкнули, я дол­жен отомстить, – одна з дівчат перекривляє Антона.

–?Зі мною фільм дивився тато, – додає Владислава Гречкосій. – Він каже, що на фестивалях такі перемагають. Бо європейці люблять, коли їм показують, що інші живуть гірше.

Четвер, 24 жовтня, 12.42

–?Презентація закінчиться, я вас пропущу, – працівниця кінотеатру "Київ" Надія зачиняє двері кінозалу перед глядачами, які не встигли на початок сеансу.

–?Не знала, что белорусы запрещают белорусский язык, что там такой беспорядок, – 50-річна Валентина Орел дякує сценаристу фільму "Жыве Беларусь!"

Це перша стрічка білоруською мовою, знята в Польщі.

–?Головний герой – рок-музикант, якого затикає система. Він потрапляє у військо, а це мікромодель лукашенківської Білорусі. Ініціатива карана, як у Радянському Союзі. Будь такий, як усі, – розповідає білоруською про фільм сценарист 25-річний Франак Вячорка. 15 місяців відбув в армії і чотири рази сидів у тюрмі. Півтора року працював у Празі на радіо "Свобода". – Фільм частково побудований на моїй історії. Місяць тому повернувся в Білорусь, бо нібито в країні почалася лібералізація. Але досі багато акторів через цей фільм не можуть виступати вдома. Кіно показує невідомий бік Білорусі, які ми всі слабкі. Важливо було зобразити жахливу атмосферу зневіри, коли людина є гвинтиком, сірником. Люди сидять по кухнях, де щонайбільше можуть обмірковувати новини, які показують по телевізору. Ходять на працю, п'ють і б'ють дружин. Чехи кажуть: отакою була б Чехія, якби не Вацлав Гавел.

22.05

–?А Шуберт этот, он вообще как по жизни? – бездомний Льоха у фільмі "Зимова подорож" зустрічає співака Еріка, у якого вкрав плеєр із мелодіями Шуберта.

–?Бытовые проблемы, слабое здоровье, умер рано.

–?У нас от этого хер помрешь, – зітхає Льоха.

Розказує про своє місто на два заводи. ­Працівники першого заробляють рак легенів, другого – рак шкіри. Льоха отримав астму й утік до Москви, де бомжує. Ерік саме готується до конкурсу вокалу. Настанови вчителя – "сон, прогулянки, Шуберт" – міняє на горілку, гей-вечірки, кучугури.

Луганськ спланований квадратами. Там не можна знайти простору для таких кафешок, як у Львові

–?Фильм грустный, а с героем постоянно случаются вудиалленовские нелепости, – кажуть режисери, подружжя 55-річний Сергій Тарамаєв і 35-річна Любов Львова. – Лёху сыграл Женя Ткачук. Недавно вернулись из Выборга, где ему дали приз за лучшую мужскую роль. Роль писали под него. Знакомые советовали: "Нельзя с ним вообще связываться, он дебошир и пьяница". На самом деле – легчайший человек в работе. Он максималист, старается.

Со съемок каждый день возвращались, как с войны. Отправили актера размяться на коньках – за минуту падает и ломает руку. ­Возвращается с глазом подбитым, кость торчит. Но мы его все равно снимали. На следующий день пришел настолько нетрезвым, что другие отказались с ним играть. А у нас разрешение снимать в музее взято, деньги заплатили уже, что делать? "Сережа, переодевайся", – сыграл вместо него. А за три дня до конца съемок потеряли сумку со всем отснятым материалом. В столовой консерватории забыли. Спасибо бабушке, что там работала, нашла.

П'ятниця, 25 жовтня, 20.43

Два пологові будинки, заводи та кладовища – усе, що має місто, куди приїжджає герой 10-хвилинної стрічки Олександра Ратія "Повернення". Її показують в українському конкурсі, де вона переможе.

–?Відправив фільм на Cannes Short Film Corner. Його відібрали. Що це дає? Тепер можу казати не просто "Привет, я Саша с улицы", а "Привет, я Саша, мой фильм был в Каннах", – розповідає режисер напередодні.

Це було завдання на третьому курсі – зняти осмислену панораму. Знімав рідний Алчевськ. Це міста з переробки людей – в одній лінії роддом-завод-кладовище. Конвеєр такий. Зняли все у русі. Поклав на монтажний стіл – зрозумів, що картинка в нас є, а смислу мало. Тому сів писати текст, 20 разів перероб­ляв. Нещодавно їздив до Львова, задумався про геометрію міста. Луганськ спланований квадратами. Там не можна знайти простору для таких кафешок, як у Львові, де за кожним рогом ці клаптики землі.

Субота, 26 жовтня, 19.13

–?Найважче було знайти дитину на головну роль. Ми витратили на це 10 місяців і пере­дивилися вісім тисяч дітей, – розповідає режисер 29-річний Ентоні Чен із Сингапуру. Його картину "Іло Іло" журі 10 хв тому назвало найкращою. У Каннах фільм здобув нагороду "Золота камера". Сценарій про філіппінську покоївку в сингапурській родині написав на основі власних спогадів. Кіномистецтва навчається у Британії. – У Сингапурі роблять десяток фільмів на рік. І дев'ять із них зазвичай – комедії, жахи. Думаю, більшість глядачів потребують саме таких стрічок, доки не сформують власні смаки.

Зі сцени сходить учасник журі, грецький режисер 33-річний Бабіс Макрідіс.

Його перша повнометражна картина "L" торік здобула гран-прі "Молодості". Режисер зіграв там водія, який втрачає роботу і шукає нове заняття. Інколи в маренні їздить мотоциклом із мертвим другом-ведмедем із закривавленою головою. Під час показу більшість глядачів пішли із залу.

–?Так, мій фільм дуже важкий. Він пройшовся світом і ніде не здобув жодних нагород. Єдину – тут, і це було великим поштовхом для мене. Дописав новий сценарій. У Греції на рік виходить сім-вісім фільмів. Головна проблема нашого кінематографа – гроші. Їх зараз немає, стрічки знімаємо своїми силами. Беремо сценарій, дзвонимо друзям і починаємо працювати.

–?Скільки витратили на свою картину?

–?Не знаю, – усміхається. – Перестав рахувати.

"Кохана, я не спав з Марією. Але я голосував за Буша"

Про що говорять герої фільмів "Молодості"

"Послуги шлюбної агенції коштують дорого. Але ці гроші ви з часом повернете, бо філіппінська дружина – це дуже економно".

"Останні чоловіки" Ульріха Зайдля – про моду серед австрійців одружуватися з філіппінками

"У тюрмі добре вдається думати. Менше галасу".

"Валенса", Анджей Вайда

"Я не морське чудовисько і не троль. Я – проста людина. Мені лише пощастило".

"Глибина" ісландця Бальтасара Кормакюра. Рибалка 6 годин пливе крижаним морем після аварії корабля. Щоб витримати це, розмовляє із птахами

– Хороші у вас гальма, – каже герой, кинувшись під автобус свого вітчима.

– Колодки нові, не притерлися ще.

– Просто як ми з вами.

"Зимова подорож", Сергій Тарамаєв, Любов Львова

"Міністерство погоди перепрошує за несиметричні веселки цього тижня. Втім, симетрія суперечить мистецтву".

"Конгрес", Арі Фольман, за Станіславом Лемом

"Кохана, маю щось тобі розказати. Ні, я не спав з Марією. Але я голосував за Буша. За обох, причому чотири рази".

"Конгрес"

"Тільки 1 відсоток глядачів "Володаря перснів" читали книжку до появи фільму. Бо це довго і страшенно нудно".

"Конгрес"

×