Для американців Цой - як Rammstein

 

Роль двійника Віктора Цоя у фільмі "Шапіто-шоу" зіграв колишній киянин Сергій Кузьменко. До 20 травня стрічка була в українському прокаті

"Шапіто-шоу", 2011, режисер Сергій ЛОБАН

Фільм об'єднує чотири сюжети, герої яких приїжджають з Москви до кримського містечка Сімеїз. В останній історії йдеться про двійника Віктора Цоя - Рому-Легенду. Юнак у всьому наслідує кумира. Цим вирішує скористатися молодий продюсер. Він мріє розкрутитися з проектом "Ерзац-зірка", випустивши на сцену живого клона знаменитого музиканта. Задум зазнає краху.

Сергій КУЗЬМЕНКО, 27 років

- Цоя мав грати Неяз із Пітера. Він виступає в клубі "Камчатка" - колишній котельні, де працював Цой. Неяз приїхав із Казахстану нелегально. Не має паспорта, навіть у Крим на зйомки не зміг би дістатися. Фільм - це частково його історія і частково - гурту "Віктор".

Режисер Сергій Лобан розповідав, як 1995-го його сусід по гуртожитку назбирав грошей, винайняв найбільший концертний зал у Санкт-Петербурзі. Заявив, що гратиме реінкарнація гурту "Кіно". Звісно, на концерт ніхто не прийшов. У гурті "Віктор" співає справді схожий на Цоя киргиз Асхат Калбаєв. На роль у фільмі не підійшов, бо йому вже за 40 років.

Режисер в інтернеті знайшов моє відео, запросив знятися. Паралельно Олександр Цекало покликав у шоу "Велика різниця". Просив заспівати цоєвську "Мы ждем перемен" так, як би він виконав її зараз. Я заспівав: "Пенсионеры, чтобы прожить, бутылки сдавать должны - вот так ветеранов войны награждают вожди". Сергій Лобан сварив, що в гумористичній передачі виступив. Казав, дико виглядало, ганебно. Вважаю, що зробив правильно - більше людей пам'ятатимуть Цоя.

Мій персонаж Рома-Легенда - простий хлопець, нагадує мене років зо п'ять тому. Він виріс у дитбудинку, працював робітником сцени. Щиро хотів, щоб пісні Цоя були почуті й не розумів, що його просто використовують. Багато зірок співають на весіллях. Рома відмовляється, я заспівав би. Я ж не справжній Цой.

Із Києва виїхав з батьками 10 років тому. Вчився в музичному училищі імені Глієра по класу труби, одночасно почав грати на гітарі. Групу "Кіно" мені показав дядько. Я тоді слухав Ігоря Талькова. Дядько каже: "Ну, Тальков це дуже в лоб. Хороший був співак, але співав про політику". Мені сподобалося, що Цой в житті був точно такий же, як на сцені. Незалежний, весь у чорному, низький голос. Я почав тусуватися в "трубі" під майданом Незалежності. Зібрав групу "Запасний вихід", грали квартирники: половина своїх пісень, половина - Цоя. Зараз, мабуть, не пішов би співати на вулиці. Хоча якось у Києві за вечір заробили 500 гривень. Це коли пляшка пива гривню коштувала.

Спочатку жив у Коннектикуті. Там мало росіян, набрав у групу американців. Для них Цой - як німецький Rammstein: слів не розуміють, але драйв подобається. З російського тут популярні тільки t.A.T.u.. Музикою не заробляю. Працюю менеджером на підземному паркінґу, робота нічна. На будинок і машину вистачає. Нещодавно в мене народилася дочка, зайнятий сім'єю. Раніше їздив у Пітер на фестивалі. Запрошував фонд Віктора Цоя.

У Нью-Йорку двічі на рік даю концерти в клубі на сто чоловік. Нещодавно зі мною зв'язалася компанія Moroz Records. Вона володіє всіма правами на творчість гурту "Кіно". Кажуть: "Або купуй дозвіл, або не співай Цоя". За кожну пісню хочуть по 2 тисячі доларів. Не збираюся платити. Гаразд, не співатиму. Хоча публіка все одно проситиме.

Бачив на YouTube концерт американських реперів Снуп Доґа і Тупака Шакура. Моторошне видовище. Шакур же мертвий, замість нього на сцені голограма напівпрозора, наче привид стоїть. Ще хочуть Майкла Джексона так відродити. Раніше мріяв, щоб так само Цоя клонували. Тепер задумуюсь, чи правильно це.

×