Як минув день у районній бібліотеці міста Старий Самбір
11:53
– Недавно був у київській книгарні. Очі розбігалися. Хочеться все набрати. Але дорого, – каже Володимир, 57 років. Він – єдиний відвідувач читального залу в районній бібліотеці міста Старий Самбір на Львівщині. На столі розклав кілька газет.
– Я на пенсії. Працював у Сибіру на будівництві, потім тут. Раз на тиждень приходжу почитати й поспілкуватися з людьми, – бере газету "Експрес". Сидить у куртці й шарфі. Час від часу потирає руки – у приміщенні холодно.
Бібліотека розташована у центрі міста, за 5 хв. ходи від залізничного вокзалу. На першому поверсі – дитяча бібліотека й відділення банку, на другому – книжки для дорослих. Понад 10 років тому районна рада виділила гроші на ремонт фасаду. Два роки тому встановили металопластикові вікна.
12:32
– Працюю тут понад 30 років. Пройшла конкурс на посаду директора, очолюватиму бібліотеку до 2021-го, – 68-річна Віра Сольчаник у своєму кабінеті на другому поверсі п'є фруктовий чай. Час від часу поправляє блискучу хустинку на шиї.
– У фонді є 17 191 книжка. Цього року вилучили багато радянської пропагандистської літератури. Здали на макулатуру.
Два роки тому бібліотека виграла проект, отримали два комп'ютери. Читачі можуть користуватися інтернетом. За послугу не вводили плати – тільки людей відлякаємо.
Останні два роки фонд бібліотеки поповнювали тільки за рахунок письменників і читачів. Торік отримали в подарунок 3600 книжок. Цьогоріч – 2800. Люди часто хочуть вичистити серванти – то нам віддають.
Старосамбірська бібліотека передплачує 16 газет і 13 журналів.
– Весь бюджет – зарплати бібліотекарям, оплата комунальних послуг і гроші на пресу. Наступного року район виділив додаткову тисячу гривень. У кожному відділі наші бібліотекарі ведуть зошит незадоволеної потреби. Зараз там понад 40 позицій. Хотілося б мати історичні романи "Аптекар", "Сестри Крові", "Танго смерті" Юрія Винничука. Книжку "Про гріхи і чесноти" Любомира Гузара. "Дідо Иванчік" – роман репресованого письменника Гуцульщини Петра Шекерика-Доникового, який протягом багатьох десятиліть вважали втраченим.
Найбільший бум був 2013-го, коли привезли "Залишенця" Василя Шкляра. За тією книжкою черга стояла. Читали сім'ями. Зараз уже потріпана. Беруть часто книжки тернопільської письменниці й лікарки Лесі Романчук. Через дорогу від нас районна лікарня, її читають медики.
13:54
– У бібліотеці познайомилася зі своїм чоловіком, – розповідає бібліотекарка Ольга Плішка, 54 роки. Має коротке волосся пофарбоване у фіолетовий. Працює в читальному залі.
– Відвідувачі приходять із ранку та після обіду. Є в нас читачка Марія Федорівна. Їй 80 років. То майже щодня о 9:00 вона тут. Бере свіжу пресу. Часом, дискусії влаштовує. Каже, бібліотека – єдина установа, де щось їй безкоштовно дають. Бо піде в райсобез – там нерви їдять, не слухають. Те саме в поліклініці. Живе сама. Телевізор дивитися не хоче. Вчора просиділа в нас півдня.
14:01
64-річний Антон Васильович повертає книжку Михайла АндрУсЯка "Брати простору". Це заключна частина трилогії про визвольний рух на Прикарпатті.
– Приходжу раз на місяць. Працюю на молокозаводі й очолюю районну організацію "Меморіал". Тому беру щось про повстанців. Мої діди воювали в УПА, хочу більше прочитати про них. Люблю Марію Матіос, Юрія Андруховича, Люко Дашвар, Юрія Винничука. Їх твори не такі зацофані (на Галичині вживають у значенні – відсталий, затурканий, несучасний. – Країна), як ті, що за Союзу були. У них є нова думка. Вдома ще залишилася книжка Юрія Горліса-Горського "Ми ще повернемось". Дочитую.
Часом для внучки казки беру. Читаю їй не так, як написано, а щось вигадаю. Їй 4 роки, казки знає на пам'ять. Виправляє мене.
14:48
Сходами на другий поверх піднімається Богдан Григорович, 87 років. Спирається лівою рукою на палицю. Відмовляється від допомоги. Несе пакет із трьома книжками. Кожна запакована окремо.
– Книжка хоче гарного ставлення. Мені сподобалась ота, – дістає "Спогади з минулого" Омеляна Зачка. – То наш земляк. Досліджував історію. Ще книжка Мирослава Дочинця "Вічник" хороша.
– А я казала вам! – бібліотекарка Ольга Андріївна виходить із читального залу.
– Оцю, – чоловік показує ще одну книжку Дочинця "Лис у винограднику", – я ще позволю собі залишити. Хочу трохи розтягнути задоволення. Оля Андріївна, чи можна взяти останні числа журналу "Дзвін"? Жінка просила.
Богдан Григорович сідає біля стола бібліотекаря.
– Я родом із передмістя, села Торчиновичі, – розповідає. – 1954 року переїхав до Старого Самбора. Працював учителем математики і фізики, жінка – в молодших класах, вона філолог. На початку 1990-х ми пішли на пенсію. Тоді були часи важкі, зарплат не виплачували. Читаємо, ведемо господарство, ходимо гуляти, коли є погода. Часом навідуюся у клуб шахів. Стараюся тримати мозок у тонусі.
Був молодий – не дуже читав. Ходив багато, – каже Богдан Григорович. – Зберемося з друзями і пішки у Добромиль, Нагуєвичі, на Синевир, Пікуй, у Мукачево, Хуст. Десь прочитав, що в урочищі Левурда, біля Старого Самбора, є гарячі термальні джерела. Там шукали нафту. Почали свердлити, і вода фонтаном пішла. Можна було б зробити прекрасний курорт. Багата країна, але немає того, хто всьо до ладу довів би.
16:28
Троє восьмикласників, 15-річні Данило, Світлана й Діана у залі абонементу на другому поверсі вибирають книжки на стелажі з фантастикою.
– Дуже люблю Толкіна. Але в бібліотеці є лише сага "Володар Перснів". Хотів би почитати "Гоббіта" та "Різдвяну історію". У книгарні вони дорогі. А читати з комп'ютера не люблю, очі болять. Попереду вихідні, то може візьму щось зі Стівена Кінґа, – каже Данило.
– Ми порадили йому роман "Воно", – говорить Світлана. – Перечитала більше як 10 книжок Кінґа. Хотіла би прочитати всі.
21 бібліотекар працює у Старосамбірській районній бібліотеці. Обслуговують 2986 читачів
30 тисяч гривень на рік витрачає бібліотека на передплату газет і журналів
2 
35413
Коментарі