Босх відповідає на вічне запитання: навіщо в житті стільки страждань?

Триптих майстерні Ієронімуса Босха "Спокуса святого Антонія" після п'яти років реставрації повернувся у столичний Музей Ханенків. Про шедевр XVI століття розповідає заступник директора закладу з науково-дослідної роботи 63-річна Олена ЖИВКОВА

– 2016 року оприлюднили результати дослідження найголовніших робіт майстра Північного Відродження Ієронімуса Босха. Із приписаних художнику 40 автентичних творів лише 15 належать йому напевно.

У знаних триптихах Босха, як-от "Сад земних насолод" із мадридського музею Прадо чи "Страшний суд" із віденської Академії образотворчих мистецтв, фахівці нарахували "декілька рук". Над створенням полотен працювали кілька художників. Такі авторські деталі, як зображення вух, рук, кутиків очей, на картинах відрізняються. Тому частина дослідників вважають, що Босх – брендове ім'я. Він створював образи, композицію. А на полотно їх переносили працівники майстерні. Переважно це були члени його родини.

 

У XV столітті художнику було важко одному виконати такий твір. Коштовними були матеріали. Працювали дуже повільно. Зараз у митця є заготовлене полотно, тюбики всіх кольорів. А тоді в майстерні самотужки виготовляли дошки, ґрунти, пігменти для кожної фарби. Це важкий і тривалий процес. Нідерландська технологія передбачала накладання один за одним напівпрозорих шарів фарби, кожен з яких мав висихати один-два тижні. Всі деталі були промальовані багато разів для створення насиченого тону. Одну картину писали понад рік. Часто робили декілька версій різних розмірів, бо це було вигідно. Тому є чимало реплік.

1911 року Богдан Ханенко приїхав у Мюнхен на виставку магометанського мистецтва. Обійшов антикварів. У Юліуса Белера придбав триптих "Спокуса святого Антонія" як оригінальний твір. 1927-го науковці музею визнали картину копією. Після досліджень з'ясувалося, що триптих виконали працівники художньої майстерні Босха приблизно у 1520-х, після смерті нідерландця.

Таких ранніх копій у світі залишилося небагато. Найближчими до ханенківської є повна версія твору з Музею красних мистецтв у Брюсселі та ліва панель із музею Прадо в Мадриді. Триптих "Спокуса святого Антонія" з Музею старовинного мистецтва в Лісабоні, який раніше беззаперечно вважали оригіналом, тепер також відносять до ймовірних реплік майстерні.

Україну з Босхом пов'язує не тільки Богдан Ханенко. Його майстерня писала на дошках із Речі Посполитої. До її складу входили наші землі. Дуб називали балтійським, бо деревина потрапляла в Нідерланди морем. Її постачали в майстерні величезними партіями. Завдяки цьому сучасні дослідники мають таблиці дубів. За річними кільцями можуть визначити час, коли зрізали дерево. А отже – і дату написання роботи, плюс-мінус два роки.

В Україні таких досліджень не проводять. Для дендрологічного аналізу треба везти полотно у спеціалізовану лабораторію. Сподіваюся, наш триптих братиме участь у вивченні ширшого кола робіт майстерні Босха.

Коли кажу, що в Києві є копія "Спокуси святого Антонія", люди не розуміють її цінності. Написана блискуче, видно навіть малюнок під фарбами. Яка насолода спостерігати найдрібніші деталі. Я бачила декілька копій триптиха. Окрім брюссельського й мадридського, вони далекі для порівняння. Це шедевральна робота.

Коли твір висів в експозиції музею, на стулках триптиха – центральній і лівій – з'являлися здуття, що загрожували осипанням фарби. Ми могли втратити шедевр узагалі. Коли розкрили пошкоджену раму, зрозуміли, чому стулки хронічно хворіють. Під час реставрації в ХІХ столітті в Німеччині зробили небезпечну та травматичну операцію. Живопис із лівої та центральної стулки зрізали з автентичних дощок і перенесли на полотно. Права лишилася на дошці, яку потоншили через пошкодження жуками-короїдами. Реставратори виготовили спеціальну підтримувальну конструкцію зі зворотного боку триптиха. І поставили музейне безблікове скло. Тепер можна роздивитися кожну деталь.

Видалили всі неавторські прошарки, пил і мастику, якою колись реставратори вкривали твори. Тепер бачимо триптих таким, яким його створили.

Просвічуючи роботу інфрачервоними променями, знайшли підготовчий рисунок. Він дуже творчий, вільний, оригінальний. Наш триптих, найімовірніше, виконаний руками тих майстрів, які працювали над так званими оригіналами Ієронімуса Босха. Для порівняння, у частковій копії цього триптиха з амстердамського Рейксмузема рисунок виконаний за перфорованим трафаретом, що свідчить про серійне виробництво. Знавець нідерландського мистецтва Петер ван ден Брінк сказав, що київський триптих – кращий та, ймовірно, найбільш ранній з усіх копій.

Північне Відродження ґрунтувалося на тео­логічній течії "Сучасне благочестя". Суть у тому, що віруюча людина має звіряти кожен крок із життям Христа. Щоб бути благочинним, важливо не так молитись у церквах, як щоденно здійснювати релігійні медитації. Можновладцям треба було мати при собі щось, із чим можна звірятися. Для цього й написані триптихи Босха. Перед рішенням людина ставала біля картини й поринала в медитацію, споглядання. Роздивлялася намальовані жахливі речі, яких потрібно уникати. Тому триптихи такі деталізовані.

Зображення не повинні бути нудні, як проповідь. А наочними, зрозумілими, які можна наслідувати. Вони давали естетичну насолоду, показували знайомі образи, викликали асоціації, заохочували до роздумів. Босх втілював сучасні йому явища. Наприклад, демонстрував жахи індульґенції у вигляді війни. Коли можновладець заплатив церкві гроші і вважає, що може вбивати. Або палаючий млин, що символізував не тільки джерело хліба, а й церкву. Христос свою плоть перетворив на хліб духовний, а зерно, яке потрапляє до млина, перетворюється на борошно. Якщо млин палає, це диявольські підступи.

Є різні трактування та інтерпретації образів у роботах Босха, які навіть суперечать одне одному. Художник належав до Братства Богородиці, що також називалося Братством Лебедя. До нього входили представники еліти, яка надихалася проповідями. Але ті були усні, текстів до нас не дійшло. Керівники братства вели розмови та вважали, що все написане може бути від лукавого. Багато образів Босха походять із цих проповідей. У спільноті всі розуміли, про що йдеться.

Триптихи не висіли в церквах. Їх зберігали вдома закритими. Стояли на чільному місці у приватних покоях чи кабінетах аристократів. На зовнішніх сторонах бічних стулок були зображення сцен із життя Христа, його страждань. А відкривали триптих лише для медитацій. Зовнішні зображення в нас, на жаль, не збереглися. Не знаємо, чи були вони. Дошка дуже потоншена. Імовірно, ці сцени колись зрізали та продали окремо.

Спокуси й муки святого Антонія, які художник описує на трьох внутрішніх панелях цього триптиха, є символом земного шляху людини. Твір Босха відповідає на вічне запитання: навіщо в житті стільки страждань? Засновнику пустельницького чернецтва святому Антонію приписують вислів, що в рай не потрапить той, кого не спокушали. Він був аскетом, уникав надмірностей у житті й став прикладом для багатих людей.

Посередині центральної панелі змальована маленька потаємна каплиця, в якій поряд із розп'яттям горить свічка – символ Спасителя. Головне послання триптиха: кожен, як і святий Антоній, має гідно вистояти проти випробування злом. І лише стійкість і віра допоможуть врятувати душу.

На середній панелі святий Антоній зображений у центрі, перед зруйнованою вежею. Навколо нього – натовпи богохульників, шахраїв і демонів, які заполонили небо, землю й води. Не зважаючи на них, Антоній схиляє коліна перед Христом, який з'являється у глибині маленької каплиці. На правій панелі озброєний Біблією святий протистоїть спокусниці. На лівій панелі – під час молитви на Антонія нападають демони, б'ють його, високо піднімають і кидають на землю.

У першій половині XVI століття "Спокуса святого Антонія" стала одним із найпопулярніших у Європі живописних творів. Окрім реплік майстерні, зроблених за життя або невдовзі після смерті Босха, на замовлення створювали численні копії. Творча кар'єра фламандського митця Петера Брейгеля Старшого в Антверпені почалася з малюнків у манері Ієронімуса Босха.

×