Четвер, 11 лютого 2016 15:52

Я можу співчувати дітям, тому що була дитиною. А діти мені – ні, бо не були батьками

9 п'єс для підлітків представили на фестивалі "Тиждень актуальної п'єси" минулої осені. Нещодавно на сцені київського театру "Дах" відбулась прем'єра однієї з них – "Фото топлес" херсонського драматурга Наталії Блок. Поставив її режисер Юрій Сушко разом з акторами дитячої студії "Лицедії". Про спектаклі для підлітків розмовляємо зі столичним театрознавцем Іриною Запольською і київською школяркою Вірою Варламовою

Вистава "Фото топлес", драматург Наталія Блок, Херсон

Ірина Запольська, 50 років, режисер, театрознавець, актриса, керівник студії "Театр для всіх", куратор дитячої програми Гогольfest'у:

– 15-річна Кіра закохується в однолітка Антона. Хлопець, за порадою товаришів, просить її прислати фото своїх оголених грудей. Знімок моментально поширюється інтернетом. У школі Кіру починають цькувати. Раптом вона зникає.

Інтрига в тому, що дівчини більше нема. Де її нема: в просторі віртуальному чи реальному? Чи справді такою болісною була образа, що вона пішла з життя? Але фінал – втішний, і це ніби позбавляє п'єсу документальності. Водночас видно, що з підлітками – не все тотально погано. Проблема в тому, що дорослим не цікаво говорити на теми, які турбують дітей.

Автор: Олена МИГАШКО
  У столичному Театрі юного глядача під час фестивалю ”Тиждень актуальної п’єси” актори читають драму ”Маленький принц” киянина Олександра Жугана за мотивами однойменної повісті французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері
У столичному Театрі юного глядача під час фестивалю ”Тиждень актуальної п’єси” актори читають драму ”Маленький принц” киянина Олександра Жугана за мотивами однойменної повісті французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері

Героїня Наталії Блок важко пережила образу, бо була щирою і довірливою.

Діти народжуються зараз із відчуттям присутності віртуального світу. А дорослі роблять перші кроки туди, не знаючи цю територію та її правил. Вони там, як діти. Але, як би глибоко будь-хто не застрявав там, реальне життя не зупиняється. З тією різницею, що в інтернеті можна все виправити, а тут – ні.

Авторка п'єси показала, як легко можна загратися. В кожному негіднику є заздрість і біль. Чому той приятель підказав поширити фотографію? Можливо, тому що в нього немає такої Кіри. Позаздрив. Вихопив планшет, тицьнув пальцем, а друг не заперечив. Бо не мав такого досвіду.

Може, це прекрасно, що є віртуальний світ, де підлітки можуть перевіряти свої стосунки. Тільки б правильно повертатися в реальність.

Віра Варламова, 15 років, десятикласниця, 2 роки займається в студії при творчому об'єднанні "Чорний квадрат", мріє стати актрисою:

– У п'єсі є цікаві повороти і тези. Наприклад, коли Кіра говорить своїй сестрі, що вона – людина, а не підліток. Вийшло ж усе навпаки. У "Фото топлес" показують підлітків як окрему касту людей, чітко розділену на хлопців і дівчат. Перші думають тільки про цицьки, а другі – про хлопців і вештання по крамницях. Це – не по-справжньому. Соціальними мережами підлітки користуються стільки ж, як інші молоді люди. Я не говорю сленгом. І всі мої однолітки, які не зовсім дебіли, нормально розмовляють.

Хотіла б дивитися вистави, де 15-річних сприймають не як підлітків, а як людей. Просто ми на пару років старші за дітей і молодші – за дорослих. У деяких країнах 15-річних видають заміж. А в нас дуже довго тримають дитиною. А потім ще в безсенсовому віці, коли ти ніби дорослий, однак нічого не можеш, бо ти – "тупий підліток".

Драматург усе звела до цицьок і підробленого самогубства. Не побачила в цій п'єсі життя, лише клішовані типажі. Підлітки з такими проблемами є. Але вони не ходять у театр. З тими, хто там буває, такого не стається.

Вистава "16+", драматург Марина Смілянець, Київ

Ірина Запольська

– Вісім 11-класників влаштовують вечірку на дачі директора школи. Без його відома, звісно. В будинку є винний погріб, заряджена рушниця. Сусіди чують постріл і викликають міліцію. Дія починається з допиту підлітків. Потім усе показують наче з їхніх свідчень. Є відчуття, що історію розповідає не молодь, а директор. Він весь час присутній у цьому просторі. Хоча рамка з його фотографією – порожня. Лише один хлопець знає, чий це будинок – бо він украв ключі.

"16+" – не про сучасних підлітків. Кожне покоління проходить через випробування на чесність і внутрішні якості. Вистава – про зв'язок поколінь. Про те, що нічого не змінюється.

Віра Варламова

– Нещодавно подивилася американський фільм "Клуб "Сніданок". Думала: от би зняли продовження. Персонажі "16+" нагадують кіношних. Подібні типажі: красуня, бунтар, заучка, правдошукач. У фільмі вони теж опиняються у замкнутому приміщенні й поводяться, як павуки в банці.

Автор: Олександра ГРИГОРЯН
  На сцені театру ”Дах” відбулася прем’єра вистави ”Фото топлес” херсонського драматурга Наталії Блок. Створила її під час лабораторії дитячої програми Гогольfestу-2015 за реальними історіями підлітків. Черговий показ спектаклю відбудеться 13 лютого
На сцені театру ”Дах” відбулася прем’єра вистави ”Фото топлес” херсонського драматурга Наталії Блок. Створила її під час лабораторії дитячої програми Гогольfestу-2015 за реальними історіями підлітків. Черговий показ спектаклю відбудеться 13 лютого

Герої п'єси цікавіші за справжніх людей. Але я повірила. Асоціювала себе з мрійником, який по закінченню школи хоче заробляти на життя музикою – в Амстердамі. Трохи не від цього світу хлопець. Я теж пару років тому була таким "космонавтом". Ще подібна до дівчини, яка весь час казала, що робити своєму хлопцю. І жалілася на тітку, яка її повчає. Ця тьотя схожа на мою маму.

Ми з друзями теж не знаємо, що нас чекає після школи. І це лякає, як і героїв п'єси. Хтось казав, що персонажі розмовляють надто правильно як для підлітків. Так, говорять літературною українською, але ж і матюкаються. Театр все-таки не має бути копією життя, а мусить робити нас благороднішими.

Вистава "Вредна Настя", драматург Олександр Володарський, Київ

Ірина Запольська

– Із казкового Задзеркалля, де живуть капосні діти, втікає Настя. Як 2 краплі води вона схожа на Асю. Перша дівчинка більше не хоче робити шкоду замість другої. Але виявляється, що неслухняна саме Ася, а не її двійник. Батьки не вірять обом дівчатам. Композиція – занадто складна і повчальна.

Я можу співчувати дітям, тому що була дитиною. А діти мені – ні, бо не були батьками. Саме тому в мене незахищений стан.

Віра Варламова

– Своїх 10–11-річних знайомих повела б на цю виставу. Не сподобалось тільки, що батьки в ній показані дурними нездарами.

Не дуже вірю в те, що капосна Настя – це сама Ася. У головної героїні конфлікт із Настею. Дорослі могли б їй допомогти, але виявляються дуже загальмованими. Батьки у своєму дитинстві теж були неслухняні. Однак зараз відмовляються вірити, що це відбувається з їхньою дитиною.

Конфлікт у тому, що батьки не повинні вирішувати – як мені використовувати свій час і сили. Сварити за банальні речі: прийшла пізно, куриш. Це було у всіх у житті, і я не проскочила повз. Вважають, що театральна студія – це розвага і їй варто приділяти лише вільні від навчання години. А от англійська мова – найголовніше в житті. Давно не сперечаюсь із старшими. Бачу, що нема сенсу. Погоджуюсь – і роблю по-своєму. А потім таки сварюся.

Зараз ви читаєте новину «Я можу співчувати дітям, тому що була дитиною. А діти мені – ні, бо не були батьками». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1030
Голосування Справа Медведчука - це:
  • Спроба Зеленського наростити рейтинг. Медведчука не посадять
  • Початок боротьби з олігархами
  • Піар з одночасним ударом по Порошенку
  • Перерозподіл ринку і потоків
  • Вплив американців
  • Мені байдуже
Переглянути