Гуманітарна рада при президентові прийняла за основу концепцію створення національного суспільного телебачення і радіомовлення. Документ ставить під сумнів щире бажання влади створити незалежний засіб масової інформації.
І хоч секретар Гуманітарної ради Ганна Герман хвалиться, що за кілька місяців зробила те, на що не спромоглася влада за всі роки незалежності, цей документ не витримує критики. Насамперед — через квотний принцип формування Наглядової ради. По одному членові мали б призначати президент, кожна фракція Верховної Ради, Кабмін та громадські організації. І хоч конкретної кількості членів Наглядової ради ми не знаємо, але присутність у ній представників парламентських партій перетворить громадське телебачення на рупор політичних сил. А наявність у ній делегатів підприємницьких, молодіжних, жіночих організацій, організацій осіб з особливими потребами та інших не гарантує, що призначений менеджмент продукуватиме передачі високої якості. Зрештою, цікавий список громадських організацій вималювала Ганна Герман. У Наглядову раду, на її думку, мали би ввійти Національний олімпійський комітет, Рада національних меншин, Асоціація міст, Асоціація міських голів. Кому підконтрольні ці установи, як не Партії регіонів?
Замість квотного принципу формування Наглядової ради варто було б перейти до кількаступеневої системи "просіювання" кандидатів. Гадаю, чимало з них прийшло б із творчих спілок. І якби влада та опозиція отримали право викреслювати небажаних зі своєї точки зору кандидатів, результатом став би певний компроміс.
А чому б у Наглядову раду не обирати напряму лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка чи Державної премії імені Олександра Довженка? Може, людина з іменем менше розмінюватиме його на корупцію і з більшим розумінням ставитиметься до творчої діяльності? Звісно, не зайвим було б передбачити, щоб новоспечені лауреати не мали права голосувати за членів Наглядової ради. Це убезпечило б від навмисного обрання лауреатів премій і їхнього впливу на громадське телемовлення.
Кому підконтрольні ці установи, як не Партії регіонів?
Ганна Герман заявила також про недоцільність запровадження абонплати та зборів на фінансування громадського телебачення. У перші роки гроші на нові ЗМІ братимуть із бюджету Національної телекомпанії та надходжень від вироблення власної продукції. Але оптимально фінансувати суспільне телемовлення з держбюджету напряму. Якщо, наприклад, витрати бюджету цього року сягають понад 323 мільярда гривень, а для потреб громадського телебачення потрібно 60 мільйонів, то хіба 0,02 відсотка — це велика цифра?
Попередня влада бездарно заговорила ідею громадських ЗМІ. Замість свободи слова ми отримали муляж з олігархічного плюралізму, здатний миттєво згортатися за волею кількох власників медіа. А нині тему громадського телебачення нова влада підхопила як зручну іграшку.
5 
1
Коментарі
6