Європейський Союз перебуває на роздоріжжі. Те, який він матиме вигляд за п'ять років, вирішиться у найближчі три-п'ять місяців. З року в рік він так-сяк долав труднощі. Тепер йому доводиться мати справу з двома джерелами кризи: Греція та Україна. Грецька криза нагноювалася довго. Ставлення до неї було хибне від початку. З Україною все інакше. Це питання чорного й білого. Росія Володимира Путіна виступає агресором, а Україна, захищаючись, обстоює цінності та принципи, на яких створили ЄС. А він ставиться до України як до ще однієї Греції. Це хибний підхід. Путін поширює свій вплив, а Європа так заклопотана Грецією, що заледве приділяє цьому увагу.
Із політикою ЄС щось докорінно негаразд. Як наслідок, Україна ледь животіє, а Путін має стратегічну перевагу. Погіршення ситуації пришвидшується. Фінансовий колапс, про який я попереджав місяцями, стався в лютому, коли гривня знецінилася на 50% за декілька днів. Поліпшення курсу нині є вкрай хитким.
Кредитів від МВФ виявилося недостатньою ще до того, як їх схвалили. Члени ЄС не виявили жодної готовності розглянути додаткову двосторонню допомогу. Водночас українська програма реформ набирає обертів і поступово стає видимою і для української громадськості, і для європейських політиків. Є разючий контраст між погіршенням зовнішньої ситуації та подальшим просуванням внутрішніх реформ. Дотепер існує загроза, що Путін досягне мети, а український опір придушать. Тоді Європу заполонять біженці. Їх може бути близько двох мільйонів.
Хтось вважає, що це може стати початком нової "холодної війни". Але ймовірніше, що переможний Путін здобуде багато друзів у Європі. Це дозволить скасувати санкції проти Росії. І для Європи це найгірший сценарій. Бо, в такому разі, вона стане ще більш розколотою, перетворившись на поле боротьби за впливи між путінською Росією та Сполученими Штатами. ЄС уже не буде дієвою політичною силою у світі.
Імовірніше, що Європа так-сяк опиратиметься, годуючи Україну крихтами. Країну не зруйнують, але олігархи знову заявлять про себе. Тож нова Україна нагадуватиме стару. Путіна це задовольнятиме майже так само, як і руйнація.
Втрата Євросоюзом нової України може стати трагедією. Якщо базові принципи, на яких створили ЄС, відкинуть, то йому доведеться витрачати набагато більше грошей, захищаючи себе, ніж міг би витратити, сприяючи успіху нової України.
Є й оптимістичніший сценарій. Україна самотужки не може зрівнятися з військовими потугами Росії. Та її союзники можуть вирішити допомогти будь-якою ціною. За винятком хіба входження у пряме військове протистояння з РФ або порушення мінських угод. Зробити так означало б не лише допомогти Україні, а й сприяти ЄС повернути втрачені цінності. Я обстоюю саме цей сценарій.
Джордж Сорос, фінансист і меценат у статті для німецької газети "Ді Вельт", 4 квітня
2 
1
Коментарі