Директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський, 49 років, вважає умови вступу України до Світової організації торгівлі цілком прийнятними.
Чи приєднається Україна до СОТ у першій половині цього року?
— Маємо шанс завершити за цей час переговори. Тобто до липня можна принаймні принципово вирішити питання про вступ. А певні процедурні кроки можуть бути зроблені пізніше.
У чому полягає досі невирішена проблема з дотуванням українського сільського господарства?
— При вступі кожна країна веде переговори про масштаби та форми підтримки вітчизняного сільгоспвиробника. У СОТ є відповідні формули розрахунків. Проблема України зводиться до визначення базового рівня обсягів такої підтримки та того, яким чином скорочуватимемо заборонені правилами СОТ її форми.
Базовий рівень — це певний проміжок часу, за який і розраховується рівень внутрішньої підтримки. Україна стоїть на тому, щоб це був період 1994–1996 років. Якщо будемо відштовхуватися від нього, то сумарний обсяг підтримки сільського господарства буде понад мільярд доларів. Водночас США та деякі інші країни вважають, що за базовий рівень слід брати 2000–2002 роки. Але тоді цифра виходить значно меншою — приблизно 500 мільйонів доларів.
Треба шукати компроміс, і насамперед має визначитися сама Україна. Вона повинна чітко усвідомити, яку саме сільськогосподарську політику проводитиме, скільки державних коштів треба виділити при такій політиці селу. Можливо, для когось менша цифра підтримки виглядає непривабливою. Але ж, будучи членом СОТ, ми зможемо цивілізовано захищати власний ринок за певними процедурами та правилами. Цього просто треба навчитися.
Чи справді багато чого в Україні після вступу до СОТ подешевшає?
— Ми справді до певної міри відкриваємо наш ринок для імпорту. Це приведе принаймні до двох економічних ефектів. По-перше, зменшаться бар"єри на шляху ввезення засобів виробництва. Це приведе до збільшення інвестицій та сприятиме модернізації виробничо-технологічної бази економіки. Відповідно в Україні стане більше товарів, їхні ціни зменшаться до економічно обґрунтованих. По-друге, зростуть обсяги імпорту в Україну споживчих товарів. А імпорт завжди протидіє інфляції та зростанню цін на національному ринку.
Важко уявити, щоб Росія такою ситуацією не скористалася
Та сам по собі вступ до СОТ не дає нам якихось миттєвих мільярдних виграшів. Ми приєднуємося до клубу, який розробляє світові правила торговельної політики. Отож отримуємо шанс ефективно цим скористатися.
Але чи зможе це зробити Україна з її нинішніми бюрократією та корупцією?
— З формальної точки зору, вступаючи до СОТ, ми офіційно визнаємо її правила та зобов"язуємося їх дотримуватися. Але, звичайно, питання в тому, як ми далі будемо виробляти та здійснювати економічну політику. Чи скористається Україна цим шансом, сказати зараз неможливо. Це покаже практика.
Багато говорять про те, що Україна вступає до СОТ на дуже невигідних умовах, "здала" багато позицій...
— Найскладнішими в межах СОТ є домовленості про рівень митних тарифів, які встановлюються після приєднання до організації. Це стосується тисяч, якщо не десятків тисяч товарів. Скажімо, для якоїсь групи ввізне мито буде нульовим, а для іншої — 5 відсотків. Та це аж ніяк не означає, що в першому випадку ми щось програли, а в другому — виграли. До СОТ вступають не окремий товар чи галузь, а економіка в цілому. І конкуренція чи банкрутство притаманні ринковій економіці як такій, незалежно від членства в СОТ. Якщо якесь підприємство банкрутує — значить, воно неконкурентоспроможне. Неважливо, розвалиться воно від внутрішньої конкуренції чи від зовнішньої. Просто економіка хоче його позбутися.
Я вважаю досягнуті Україною домовленості цілком прийнятними. А критикують їх дуже часто з лобістських міркувань. Ясно, що багато хто в нас не любить конкуренції. Але ми повинні розуміти, що саме такі завжди найпершими підвищують свої ціни й експлуатують наші з вами гаманці.
Можете навести приклади вдалих домовленостей?
— Скажімо, щодо текстилю. Раніше для нас існували кількісні обмеження на експорт до ЄС текстильної продукції. Україна в ході перегорів щодо вступу до СОТ вже запровадила такі митні тарифи на імпорт текстильної продукції, що ЄС у відповідь фактично скасував обмеження для українського текстилю. Виграли наші виробники. Виграють і споживачі, які через збільшення імпорту з ЄС отримають ширший асортимент текстильних виробів. Якщо не помиляюся, Росії подібної домовленості досягти не вдалося.
Чи не буде так, що якісь галузі української економіки якщо не збанкрутують, то занепадуть?
— Усе це перебільшення. Не можна казати, що якась галузь економіки дуже програє, а якась дуже виграє. Економіка працює в цілому, як система.
У нас часто демонізують вступ до СОТ з метою отримати якнайбільше державної допомоги. У багатьох випадках вплив цього вступу на ті чи інші галузі економіки носитиме додатковий, але аж ніяк не вирішальний характер. Якщо є тенденція до зростання галузі, то СОТ потенційно створить для цього додаткові можливості. Якщо ж галузь чи бізнес економічно занепадають, то членство в Світовій організації торгівлі суттєво на це не впливатиме. Стовідсоткових гарантій економічного зростання чи розквіту лише завдяки членству в СОТ немає.
Чи вступатимемо до СОТ разом з Росією?
— Може статися, що ми вступимо до СОТ приблизно в один і той же час. Це жодну з країн ні до чого не зобов"язує, ідеться лише про звичайний збіг. Найшвидше, так і буде — країни приєднаються до СОТ з невеликою різницею у часі.
Але часто говорять ще про спільний вступ України й Росії. Тобто приєднання до СОТ на основі якихось скоординованих позицій. Для Росії це означає, що Україна закладає в свою переговорну позицію ті умови, на яких веде переговори із СОТ Москва. Отож країни вступають разом, як дві руки одного організму. Гадаю, нічого такого не трапиться. Українська й російська економіки є абсолютно різними. У нас вона зараз зростає завдяки експорту металургії, продукції хімічної промисловості, тоді як у Росії — насамперед завдяки експорту нафти й газу. Тому всі розмови про одночасний узгоджений вступ — це політика.
Звісно, якщо Україна вступить до СОТ першою, вона може відразу ж приєднатися до робочої групи зі вступу Росії й намагатись отримати певні поступки. Так само й Росія. Але вже заявлено, що в такому разі жодна з країн не перешкоджатиме іншій. Хоча, враховуючи останні зміни у зовнішньоторговельній політиці Росії, важко уявити, щоб вона такою ситуацією не скористалася. Наприклад, може також висувати вимоги щодо української підтримки сільського господарства, процедур визнання санітарних та фітосанітарних норм і стандартів, торгівлі послугами.
2 
1
Коментарі