37-річна киянка Світлана проклинає той день, коли переїхала до мікрорайону без жодної "нормальної" школи — суцільні ліцеї та гімназії.
Щоб влаштувати в перший клас сина Івана, потрібно було проходити тестування. За півроку до цього найняли репетитора. Займалися щоденно. Але через місяць довелося припинити: Світлана помітила, що хлопчик став відлюдькуватим, втратив інтерес до ігор, мультиків.
Лікар-психотерапевт поставив діагноз: невроз.
— Він ледве вивів сина з цього стану, — згадує Світлана. — Ми вже були подумали, що цього року нам краще до школи не йти взагалі. Проте лікареві вдалося зробити диво: хлопчик знову став життєрадісним. У квітні пішов на тестування.
Екзекуція, як називає це Світлана, тривала майже годину.
— Учителі будь-що хотіли дізнатися, чого все-таки моя дитина не знає. Він читав, рахував до ста, демонстрував знання англійської... Але дійшло до того, що зрештою заявив учительці: нічого не розуміє і до школи взагалі йти не хоче. Того ж дня всі симптоми хвороби повернулися.
Психологи сумніваються в об"єктивності тестів
Діти, які йдуть у перший клас до звичайної школи у своєму районі, не зобов"язані проходити тестів. Однак школи з поглибленим вивченням певних предметів, ліцеї, гімназії та колегіуми все-таки мають право проводити іспити. Дітей сюди беруть на конкурсних засадах. Майбутнім першокласникам пропонують виконати спеціальні завдання — щоб перевірити рівень загального розвитку та готовність до систематичного навчання. А також визначити, чи є схильність до мов чи інших "профільних" предметів. Тим шестиліткам, які високим вимогам не відповідають, до ліцею чи гімназії не потрапити.
Вимагати від дитини знань поза межами програми дошкільної освіти не мають права. Проте зміст і форму тестування кожна школа визначає на свій розсуд. Психологи в об"єктивності таких іспитів сумніваються.
— Навіть найгеніальніша дитина може розхвилюватися в незвичній обстановці, у недружній атмосфері. І не впоратися з елементарним завданням, — пояснює Світлана Ладивір, 65 років, з Інституту психології ім. Г. Костюка. — Сам перехід з дитячого садочка до школи є для дитини стресом. Треба думати про те, як його пом"якшити. А не поглиблювати, запроваджуючи іспити.
Тестування створює стресову ситуацію незалежно від результатів. А надто якщо після співбесіди дитині відмовлять у прийомі до школи. Це може на все життя прищепити їй комплекс неповноцінності: "Не взяли — отже, я дурніший за всіх". І добре, якщо батьки зуміють пояснити малюкові, що насправді це не так.
В ідеалі вирішувати, чи готова дитина йти до школи й до якої саме, мають ще в дитсадку. Однак через розрив між дошкільним і шкільним вихованням майбутній першачок часто не отримує знань і навичок, яких вимагають від нього на іспиті. Як наслідок, кажуть лікарі, серед молодших школярів поширюються дитячі неврози. І навіть "дорослі" хвороби, наприклад, інфаркти.
3 
1
Коментарі