Важку промисловість контролюють п'ятеро олігархів

 

У списку найгірших економік 177 країн американського журналу "Форбс" Україна посіла четверте місце. Така позиція, на думку укладачів рейтингу, зумовлена  складними законами, поганим корпоративним управлінням, слабким застосуванням договірного права в судах і корупцією.

— Країна неефективно витрачає ресурси. Це основна причина нашого гальмування і бід, — каже президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий, 59 років. — У країні хазяйнує великий бізнес, який не дотримується кодексу ринкових відносин. Він має переваги в отриманні кредитів, надходжень із бюджету й Нацбанку. Тобто вся економічна структура підпорядкована його інтересам. А державне регулювання не спрямоване на збалансування виробництва і споживання. Через це мільйони громадян не можуть накопичувати кошти.

Монополії оточують себе лобістами у владі, під них пишуть закони. Важку промисловість контролюють п'ятеро олігархів, авіаперевезення — троє, ринок курятини — двоє, виробництво мінеральних добрив є в одних приватних руках. Маємо штучні галузеві монополії "Нафтогазу" або "Укртелекому", помножені на монополії природні — трубопроводи, комунікації, газові та енергетичні розподільчі компанії. Тобто, в нас функціонують монополії у квадраті. Це спостерігається у вугільній і гірничорудній промисловості, у виробництві газу, електроенергії, цукру, борошна, хліба й ліків, у банківському секторі, на залізниці та в авіації, у сегменті мобільного зв'язку. У результаті витрати і ціни зростають, якість продукції погіршується, обладнання й машини старіють. Освітні послуги стають утилітарними та відстають від змін попиту на якісну робочу силу. Ринок комунальних послуг штучно монополізований ще з радянських часів. Державні монополії є ще більшими трутнями на тілі економіки, ніж приватні.

Суспільні фінанси працюють не в інтересах розвитку всіх, а на збагачення окремих груп. Коли ціноутворення спирається на затратні підходи, то це гарантує монополістам покриття витрат. От житлово-комунальний сектор каже: "У нас зросли витрати". Так при чому тут споживачі? Такий підхід у СРСР призвів до розвалу економічної системи. Бо нема відповідальності, економії, технологічного оновлення тощо. Від цього спотворюється споживчий попит. У людей нема іншої ради, йдуть і купують одні і ті ж помідори, бо їх поставляє один оптовик і по одній ціні.

В усіх ринкових країнах сільське господарство є галуззю з найвищою конкуренцією. Посередники, які захопили окремі сільські райони й області, скупили сировину за копійки, у містах встановлюють узурпаторські ціни. Не менш шкідливими є дії мережевих операторів ринку пального. Деякі з них охоплюють десятки тисяч заправок і самі диктують державі ставки акцизів, а автомобілістам — ціни. Маніпулюють тарифами оператори мобільного зв'язку — нав'язують набридливі послуги й рекламу, безконтрольно списують суми з рахунків абонентів, беруть із різних клієнтів різні оплати за однакові послуги.

Усі великі підприємства з часом закриваються, бо технологічно старіють. Аби економіка розвивалася, треба мати різні виробництва, ініціативи, форми бізнесу. Тоді реалізується більше можливостей, економіка стає потужнішою, структурно оновлюваною, конкурентною. Тому в Європі насамперед підтримують малий бізнес, діють урядові програми пільгового кредитування.

У нас є два шляхи: роз'єднання монопольних корпорацій або посилення антимонопольного регулювання. У західних країнах в останні десятиліття не залишилося можливостей для утворення монополій шляхом злиття і поглинань. Якщо хтось нарощує монополістичний капітал, його карають не за концентрацію, а за зловживання — безпідставне підвищення цін, відмову продавати ресурси, приховування рецептури. Для прикладу: 9 лондонських мереж супермаркетів оштрафували на 400 мільйонів фунтів за завищення цін у передріздвяні дні 2008 року.

×