— Вести здоровий спосіб життя — це ще не все. Зараз із кожних 50 українців один хворий на рак. Як на мене, головна причина — спотворений моральний клімат. Ми говоримо одне, а робимо інше. Хабарі давати погано, але даємо і беремо. Живемо в постійному страху — даємо й відчуваємо злість при тому. Беремо, радіємо, що гроші в кишені, але ж знаємо, що це — погано. Такі емоції залишаються всередині нас, — каже голова київського осередку Української спілки психотерапевтів Дем'ян Попов, 42 роки.
Що найбільше псує здоров'я сучасної людини?
— Неврози. Перше, що шкодить здоров'ю, — це те, як я сприймаю світ. Їжте лише корисне, займайтеся спортом. Але як не буде порядку в голові, то і здоров'я не дочекаєтеся.
Чому українці масово хворіють на серцево-судинні захворювання?
— Одна з причин — прихована злість, навіть лють. Один мій пацієнт, дуже стриманий чоловік, прийшов на прийом у стані людини, яка не вміла відповідати на удар. Його морально били, а він сміявся. Через це страждав на гіпертонію. Він досі не може сказати тещі: "Та пішла ти!". Чоловіків змалку вчать не ображати дівчаток і не плакати.
Звідки походять наші страхи?
— Нескінченні армії, що проходили туди-сюди по наших землях, нищили все — це залишило слід у національній ментальності. Колективізація, Голодомор, війни — звідси страхи. До них звикають, по-іншому жити вже не вміють.
Один мій клієнт постійно боявся якоїсь втрати. Мав відчуття, наче щось рухне, загубиться. Хоча причин на це не було — робота нормальна, сім'я міцна. Почали копати, звідки страх. З'ясували, що його прадіда розкуркулили, забрали млин. Бабуся змінила прізвище й під чужим вступила в інститут. Увесь час боялася, що її знайдуть і посадять.
Зворотний бік наших страхів — це наші бажання. Я так сильно хочу отримати хорошу оцінку на екзамені, що починаю сильно боятися. Заїкаюсь і провалюю іспит. Або я хочу мати багато грошей: страшно й подумати, що з ними робити, де зберігати, як до мене почнуть ставитися інші? І я втрачаю гроші, роботу, майно. Чи боюся захворіти на рак: увесь час про це думаю, тому й хворію.
Що, крім страху, нам передалося з часів Голодомору?
— Маємо цілий букет психологічних недуг. Ось нещодавня історія зі зникненням гречки у крамницях. Без неї з голоду ніхто не помер би. Але паніка була. До мене на прийом приходили літні люди. Вони пережили війну, голод, але розповідали про сьогодення з відчуттям катастрофи. Очікування біди глибоко залягло в нашу ментальність. Те саме часто залишаємо нащадкам. Маємо четверте покоління з часів Голодомору. Люди змінюються, але трансляція страху залишається. Якщо я не усвідомлюю, що зі мною відбувається, то транслюю це далі.
Як правильно виховати дітей?
— Головні два принципи — любити і бути чесним. Якщо я люблю свою дитину, то встановлюю їй певні правила і стежу за виконанням. Бо в подальшому життя поставить свої правила, значно жорсткіші.
Ми кажемо дітям: "Битися не можна, чого ти злишся, не плач!". Це — заборона на прояв емоцій. А дитина має злитися. Агресія — це якість, що дозволила вижити людському роду як біологічному виду. Інакше нас би з'їли, розтоптали. Проте ми навчені вдавати спокійних. Нам наступили на ногу в маршрутці — усміхаємося, "кинули" на гроші — переживем і це. Теща жити не дає — "спасибі, мамо". А потім раптом з'являється рак, бо тіло нищить саме себе.
Чи передається схильність до бідності?
— Бідність є умовним поняттям. Кожен заробляє ту суму, яку вважає для себе гідною. Якщо заробляти мало, не зможеш піклуватися про себе, постійно думатимеш про гроші — і тебе буде надто мало. Але коли заробітки великі, людині теж стає мало. Вона починає піклуватися не про себе, а лише про те, як примножити статки чи зберегти їх. Багатії та бідняки однаково живуть "хреново". Найбільше задоволені життям люди, які мають середні статки.
Як стати багатим, якщо предки були бідняками?
— Коли людина думає: "Я не буду бідний, як мої рідні", — це часто і дозволяє стати багатим. Тому так багато нинішніх олігархів походять із простих родин. Однак такий вибір не є вільний. Це як вийти в поле й бачити тільки два напрямки: "буду бідний, як тато" і "не буду бідний, як тато". Цей вибір стосується батька, а не того, чого людина дійсно прагне.
5 
1
Коментарі
2