Коли Віктора Януковича обирали президентом, українські владні інститути вже страждали від низького рівня довіри, а люди брали участь у президентських виборах без ентузіазму. Дослідження вашингтонського Міжнародного центру виборчих досліджень, проведене в листопаді 2009-го, виявило, що всі кандидати в президенти мали негативний рейтинг.
Таке підґрунтя робить резонним запитання: чи виживе українська демократія? Загрози їй надходять із чотирьох боків: від політичної корупції, запропонованої конституційної реформи, яка передбачає повернення до президентсько-парламентського устрою та подовження терміну повноважень глави держави, нечесних виборів та повернення цензури.
По-перше, у квітні Конституційний суд був змушений змінити свою позицію зразка 2008 року й дозволив формувати парламентську коаліцію не лише фракціями, а й індивідуальними депутатами-перебіжчиками. Це підірвало легітимність одного з найважливіших державних інститутів, суттєво послабленого після кризи навесні 2007-го.
Дозвіл формувати коаліцію по-новому відкрив дорогу для масового підкупу депутатів. Маючи лише 220 мандатів у трьох своїх фракціях, коаліція "Стабільність і реформи" підкупом і шантажем змусила покинути ряди опозиції 36 депутатів. Це дозволило послабити інший важливий демократичний інститут — інститут опозиції.
Торік Центр Разумкова зазначив, що політична корупція є найбільшою загрозою українській демократії — загрозою, що лише посилилася практикою підкупу депутатів. Це ще більше підняло загальний рівень цинізму політиків, знизило рівень довіри населення до державних інститутів і суттєво змінило результати виборів 2007-го.
"Фрідом Хаус" може змінити рейтинг України з "вільної" країни на "частково вільну"
По-друге, де-факто Україна повернулася до президентсько-парламентської системи. Президентська вертикаль контролює всі владні інститути, включно з парламентом.
Імітуючи автократичні Росію та Білорусь, українська влада хоче подовжити термін повноважень президента з п"яти до семи років. Торік так учинив російський президент Дмитро Медведєв. В Україні вже відбулося подовження терміну президента з чотирьох до п"яти років за Конституцією 1996-го.
Останні 20 років розвитку посткомуністичних країн стали беззаперечним свідченням того, що країни Східної Європи та Балтії, які запровадили парламентсько-президентську форми правління, набагато випередили своїх сусідів у розвитку демократії та євроатлантичній інтеграції. На відміну від них, президентсько-парламентські країни СНД стали автократичними.
По-третє, новий закон про місцеві вибори створює умови для того, щоб Партія регіонів здобула більшість у місцевих радах. Також не допустити об"єднання колишніх "помаранчевих" сил у традиційні блоки БЮТ, "Наша Україна–Народна самооборона".
Четверта загроза є більш очевидною і добре задокументованою. Вона стосується ще одного невід"ємного елементу демократичної системи — засобів масової інформації. Українські мас-медіа, зокрема й телебачення, перебувають під загрозою цензури — подібної до тієї, що була поширена в останні роки президентства Леоніда Кучми. Незалежних журналістів і редакторів залякують, аби вони менш критично оцінювали діяльність влади.
Чи виживе українська демократія? Зважаючи на нинішні тенденції, ситуація невтішна. Наступного року організація "Фрідом Хаус" зі штаб-квартирою в Нью-Йорку цілком може змінити рейтинг України з "вільної" країни на "частково вільну".
3 
1
Коментарі
6