Відомий політолог сказав, що Віктор Янукович переграв опозицію. Мовляв, його не злякали півтора мільйона людей на вулиці, Майдан іде на спад і президент перехопив політичну ініціативу.
Насправді, влада ніяк не хоче збагнути глибинні причини нинішніх масових протестів. Адже справа не так у відмові від євроінтеграції, як у невтішних результатах трирічного правління "регіоналів". Людей найбільше дістали тотальна корупція і безсоромне розкрадання держави олігархічними кланами.
Крадіжництво дісталося нам у спадок від СРСР. Радянські люди почали красти ще за часів Микити Хрущова, коли кістляві руки більшовицького режиму послабили свої смертельні лещата на шиях 130 народів і народностей "єдиної родини".
Мої батьки на початку 1960-х жили в селищі біля Кременчуцької ГЕС. Узяли ділянку під забудову. Спочатку спорудили врем'янку — кімната й кухонька. Потім почали зводити будинок. На це пішло довгих 10 років. А от сусід, який працював водієм на КрАЗі, за три роки вимахав цілий палац. Щодня привозив додому з роботи то цеглу, то пісок, то лісоматеріали. Їх тоді було неміряно, адже на другому березі Дніпра будували місто Кремгес, нинішній Світловодськ.
Мій вітчим теж потихеньку крав, коли став майстром на заводі будівельних конструкцій. Приносив додому то цемент, то фарбу. Десь у сьомому класі підключив мене. Улітку я з двома відрами ходив до нього на роботу в обідню перерву. Доки робітники обідали в заводській їдальні, вітчим виносив цемент у паперовому мішку і висипав у відра. Я мусив їх тягнути через усе селище. І хоча людей зустрічав небагато, але був ладен провалитися від сорому крізь землю. Мені здавалося: усі знають, що я несу крадений цемент.
У брежнєвські часи крадіжки на заводах і фабриках, у колгоспах і радгоспах стали масовими. Крадіїв тоді називали "несунами". З "несунством" боролися, але рідко кого саджали. Частіше ганьбили на зборах, таврували у стіннівках, переводили на менш оплачувану роботу, у крайньому разі — звільняли "за статтею". Існувало неписане правило: крали відповідно до рангів і посад. Простий роботяга міг винести з горілчаного заводу півлітра, а директор вивозив продукцію ящиками. Старше начальство щодо підлеглих дотримувалося політики: кради, але не попадайся. Ну, а як попадешся — викручуйся сам.
Під час розвалу Радянського Союзу крали цілі заводи, комбінати і фабрики. Продукцію відправляли "наліво" вагонами й літаками. У селах розбирали порожні ферми і свинокомплекси. У містах робітники розтягували на брухт верстати й металеві вироби.
Пригадую, 1992 року з великого заводу на Півдні України поставили до Сирії партію електродвигунів на 2 мільйони доларів. Оплати не дочекалися. Компанія-отримувач виявилася фірмою-одноденкою, яка щезла безвісти. З півроку тривало слідство, але нікого так і не покарали. Зате директор через пару років відкрив у районі мережу аптек і збудував собі "семихатинку".
— Та всі крадуть, — якось безсило зізнався президент Леонід Кучма.
Він розумів: розкрадання — велике зло, що загрожує країні, тому старався тримати його в рамках "пристойності". Тоді крали в міру — до 20 відсотків.
За нинішньої влади це зло вже ні в які ворота не лізе. Простому роботязі красти практично ніде: все розікрали до нас. А у приватника не дуже поцупиш, бо охорона відіб'є ребра й печінки. Зате для можновладців — роздолля. Можна "пиляти" бюджет уздовж і впоперек, косити "капусту" на кожному кроці. Суди, прокуратура, слідчі органи — усі свої, ніхто й не писне. Ну а опозицію завжди можна переграти, накупивши "тушок" і "тітушок".
Та виявляється, що народ може й не стерпіти. Його переграти, заганяючи країну в нові борги, а економіку — в глухий кут, не вдається. І домовитися з ним кулуарно неможливо. Він хоч і німий, зате зрячий. Ну а якщо заговорить, то відлунять і Дніпро, і гори.
Мій вітчим усе-таки відсидів чотири роки "на хімії". Хоча посадили його за інше. Уже будучи пенсіонером, своїм стареньким "москвичем" збив у вечірніх сутінках жінку на велосипеді. Вона була місцевою дояркою. Везла з ферми крадене молоко.
2 
1
Коментарі