Осінь в Україні — традиційний час початку Майданів. Досі акції народного незадоволення владою стримував коронавірус, але так не буде весь час. Деградація країни триває. Уникнути Майдану буде важко.
Майдани не можуть назавжди стати способом управління державою й заміняти собою парламент, Кабмін чи президента. Хоча політична реальність в Україні, на жаль, така, що тільки так народ може виправляти помилки населення, яке ведеться на облудливі обіцянки кращого життя вже завтра після виборів.
Парадокс у тому, що навіть коли Майданами вдається досягти зміни режимів, посткомуністична "матриця" (в найзагальнішому значенні — щось, в межах чого перебуває, породжується, розвивається або приймає форму інший об'єкт або об'єкти. — ГПУ) залишається незмінною. Саме тому їй щоразу швидко вдається повернути у владу свої кадри. Знову виявляється, що замінили лише одного представника олігархії на іншого. І це не тільки нічого не покращує, а й множить на нуль ідею Майданів.
Україна ніби попала в "замкнену часову петлю". Олігархам не потрібна реальна інтеграція із Заходом. Вони не витримають конкуренції.
Якщо взяти до уваги два українські Майдани й протест у Білорусі, то вимальовується цікава картина. Вони вирівнюють наслідки вад представницької демократії, за якої на пострадянському просторі навчилися вправно підміняти результати виборів.
Це зовсім не означає, що в цих країнах необхідно замінити вибори іншими політичними процедурами. Проте, якщо результати відверто фальшують, то очевидно, що представницька демократія не спрацьовує. А за умов відсутності політичного інструментарію усування наслідків цього фальшування не залишається нічого іншого, як виправляти помилки шляхом Майданів.
Соціально-економічна ситуація погіршується. Падає життєвий рівень народу. Україна — не лише погано керована держава, вона ще й добре пограбована. Це ускладнює ситуацію.
Якщо уявити, що в один день у нас дійсно перемогла демократія, то що ж робити із тими, хто з таким завзяттям обслуговував цю систему? За нормального розвитку держави вони б ніколи не мали таких значних статусних, фінансових і майнових дивідендів.
Після перемоги Революції гідності не відбулося масової заміни кадрового складу суддівського й прокурорського корпусу та поліції. Не розробили механізму такої заміни. Не створили "бюрократичного домкрата", який усунув би можливість утворення правового вакууму, унеможливив виникнення хаосу в суспільстві та не дозволив зупинити роботу виконавчої системи влади.
Реформувати Україну, не замінивши її олігархічної "матриці" — завдання нездійсненне. Проте так само утопічно — відсторонити одномоментно від влади бюрократичний апарат, що намертво до неї приріс.
Найперше завдання громадянського суспільства — назавжди позбавити Україну бюрократії азійської форми правління, яку вона перейняла у Москви. Витіснити номенклатурну олігархічну "матрицю" на всіх сегментах діяльності буде можливо лише, коли її фрагменти один за одним вдасться демонтувати. Замістити на сучасні управлінські установи, куди корупція не зможе проникнути.
Система влади в Україні потребує не перезавантаження, а заміни. Гуманітарії можуть придумати для неї чітку ідеологічну й філософську надбудову. Але розробити і стикувати її складові мають уже аналітики, фахівці зі складних організаційно-технічних проблем.
Державне управління ієрархічне. Але за українських умов повністю заблокована можливість дії "соціальних ліфтів", що надавали б можливість найкращим і найбільш підготованим зайняти управлінський пост у держструктурах.
Позитивні зміни можливі лише тоді, коли народ перестане боятися влади і не житиме за концтабірними принципами виживання — умри ти сьогодні, а я завтра. Тоді, як владу в країні перестануть захоплювати регіональні клани, а перейматимуть на себе партії, що відповідатимуть за свої обіцянки перед виборцями. Україна придатна до позитивних змін, розвитку й процвітання. Умів високих і якісних у нас багато. Але поки що вони не створюють антикризово орієнтованого політичного магнітного поля змін.
Криза невідворотно визріває. Майдан антикапітуляції мав би витягнути нас із затяжного піке некомпетентності й не дати ввійти в піке некерованості. Усунувши олігархів і їхніх слуг від політики, позбавити Україну від войовничого дилетантства й малоросійських поглядів на державу. У нас є майже 400 тис. фронтовиків, які пройшли випробування в окопах війни з Росією. Вони ніколи не погодяться на будь-який варіант капітуляції перед ворогом чи узурпацію влади.
2 
1
Коментарі