Тільки-но розгорівся скандал із масовою вакцинацією і ми почали розмірковувати, що, власне, сталося, як усе заглушила катастрофічна повінь у Західній Україні. Про вакцинацію забули, а даремно, адже це була спроба стерилізації дев"яти мільйонів нашої молоді з непередбачуваними побічними наслідками. Слідча комісія Верховної Ради встановила факт масштабного злочину, а Генеральна прокуратура розпочала кримінальну справу.
Тим часом увага громадськості переключилася з вакцинаційного скандалу на причини затоплення. З"ясували, що ліси по-хижацьки вирубувалися, річкові береги руйнувалися на будматеріали для "еліти", половину гідротехнічних споруд уже приватизовано, а решта перебуває в занедбаному стані. Тільки-но почали рахувати мільярдні збитки й оприлюднювати прізвища винуватців, як почалася кавказька війна. Тема повені відійшла на другий план. А даремно, адже саме почали випливати цікаві "нюанси". Про один із них розповів нардеп Володимир Яворівський після зустрічі із земляками-вінничанами. Він вважає затоплення його краю рукотворною трагедією: "Вище Могилева-Подільського розташована Новодністровська ГЕС, — каже народний депутат. — Буквально за тиждень перед трагедією туди їздив президент Віктор Ющенко. І місцеві чиновники, щоб шиканути перед ним, повністю заповнили цю велетенську водойму. Перед тим протягом місяця Дністер був міленький, його можна було по шию перейти. Показали президенту водяне дзеркало, покатали його на яхті, й він поїхав. А буквально за кілька днів раптом із Карпат пішла вода. Великих дощів на Вінниччині не було. Тобто це було технологічне безумство керівництва Дністровської електростанції, яке відкрило всі шлюзи, та 9-метровий вал води пішов на Могилів-Подільський, Ямпіль, села...".
Отже, почалася кавказька війна, й народ почав аналізувати її приховані причини. Не знати, скільки ми маємо днів на їх осмислення, поки знову щось не "бабахнуло". Нині можна лише сказати, що частина українців відреагували на цю війну несподівано.
Зазвичай улітку час неначе сповільнюється, "нічого не відбувається". Цього ж року все навпаки
По-перше, в суспільстві посилюється переконання, що у випадку зовнішньої агресії проти України вітчизняна "еліта" не боронитиме ні наш народ, ні нашу землю. Якщо почнеться щось серйозне, то вони дременуть туди, де зберігаються їхні капітали.
По-друге, схоже, що Євросоюз покинув Грузію напризволяще. Його узгоджену позицію представив президент Франції Ніколя Саркозі. Із шостого пункту запропонованого плану мирного врегулювання випливає, що російський газ важливіший, ніж цілісність Грузії, — а це ж головна причина війни. Євросоюз пропонує Грузії "косовський варіант". Висновок для України: покладатися можна лише на себе й силу своєї зброї. По суті, цю думку озвучив 13 серпня на брифінгу заступник глави Секретаріату президента Андрій Гончарук. За його словами, надії на міжнародні гарантії безпеки для Грузії не виправдалися. Унаслідок цього з"являється загроза й для України не отримати обіцяний їй міжнародний захист у разі можливої агресії.
По-третє, серед українців несподівано з"явилося багато охочих узяти участь у війні на стороні Грузії. "Ми отримуємо дзвінки з усіх куточків України — близько 10 тисяч наших співвітчизників готові воювати проти Москви", — заявив 13 серпня заступник голови УНА-УНСО Микола Карпюк.
Зазвичай улітку історичний час неначе сповільнюється, в країні "нічого не відбувається". Цього ж року все навпаки. Таке прискорення свідчить про початок переходу до нової суспільно-політичної системи. Є всезагальне відчуття, що далі так жити не можна. А також переконання, що нам ніхто не допоможе — окрім нас самих.
5 
1
Коментарі
4