Доки десь сперечаються та чухають потилиці над тим, яким зробити пам"ятник Степанові Бандері, 26-річний житель Тернопільської області Петро заплатив майже 5 тис. грн за татуювання образу покійного лідера українських націоналістів у себе на руці. Потім це тату визнали одним із кращих на міжнародному фестивалі у Львові, що пройшов нещодавно.
Автор цієї картинки — байкер із Чернівців Віталій Попов, повернувся до України з американського Голлівуда. В одному із тамтешніх салонів він удосконалював свою майстерність. Проте на чужині йому не сподобалося.
Тепер у Чорткові на Тернопільщині точно казатимуть: "Це який Петро? Той, що Бандеру на руці має?". За цим малюнком його й ідентифікуватимуть. А він мріє виколоти собі на грудях ще гетьмана Івана Мазепу, а на другій руці — тризуб та козаків.
Це нібито дрібниця, але ж люди прагнуть чимось вирізнитися. Хочуть мати унікальні риси як індивідуальні, так і як представники народу. Уявіть собі Лондон серпня 1991 року, ще до проголошення незалежності України. Я вперше в житті за кордоном. Іду вулицею і раптом хтось із молодих людей, які йдуть назустріч, запитує: "Українець?". Здивувався: "Звідки ви знаєте?". А він показав на жовто-синій значок, що висів у мене на куртці. Я тоді подумав, що через наш рух до незалежності іноземці усвідомили, що в СРСР є не лише росіяни. Тепер розумію, що тоді просто наштовхнувся на любителя, який цікавився радянським життям більше, ніж пересічні британці. Адже згодом неодноразово іноземці, коли чули, що я українець, казали: "Росіянин!". А на мої заперечення здивовано запитували: "Хіба це не одне й те ж саме?".
Це який Петро? Той, що Бандеру на руці має?
Водночас, коли людину або народ можуть чітко ідентифікувати, то жити їм на цьому світі набагато легше. Звісно, якщо ця ідентифікація має позитивний характер. За часи існування незалежної України про нас дізналися дещо більше, ніж раніше. Особливо після помаранчевої революції. Проте це наслідок не цілеспрямованої політики, а об"єктивних обставин. Державні клерки постійно лише декларують необхідність розвитку образу України за кордоном. Навіть тендер було оголосили, але він закінчився торік скандалом.
Цього року визначили чудеса України, що можуть привабити іноземних туристів. Ідея, звісно, непогана. Але ж мало визначити — їх треба ще й розпропагувати. Чи буде це зроблено? Дуже хотів би у це вірити, але маю підстави для сумнівів. Боюся, що іноземці так і не казатимуть: "Українці? Це ті, в яких такі дива в країні є? А, ще там модно серед громадян на руці тату їхнього героя носити".
3 
1
Коментарі
5