Сьогодні понад 28 відсотків населення країни — а це 14 млн людей — проживають за межею бідності. Точніше сказати, виживають. Їхній щомісячний бюджет — менше 325 грн.
Секретар Ради національної безпеки та оборони Анатолій Кінах, 51 рік, стверджує: зараз частка витрат українців на продовольчі товари у прожитковому мінімумі зросла із 50 до 57%. У цивілізованому світі рівень бідності визначається за тим, скільки коштів громадяни витрачають на продовольчі й житлово-комунальні потреби. Що вищий відсоток, то серйознішою є проблема.
ООН визначає чотири основні ознаки бідності в країні: коротка тривалість життя, низький професійно-освітній рівень громадян, відсутність економічної бази для нормального життя (чиста питна вода, якісне харчування, медичні послуги) і відлучення від громадського життя.
Соціальні виплати і зрівнялівка провокують бідність
Українські розробники Державної програми ліквідації бідності взяли за її основу лише два фактори — визначальних, на їхню думку, для нашої країни. Це — низькі доходи населення і збільшення чисельності працездатних громадян, не зайнятих у суспільному виробництві. З цим і воюють на державному рівні.
Рівень бідності скорочується в нас дуже повільно. Так вважає міністр праці і соціальної політики Іван Сахань, 57 років. За його словами, покращується ситуація у великих містах і погіршується в сільській місцевості. Особливо в родинах із дітьми.
— Ми шукаємо формулу боротьби з бідністю, — каже міністр. — Думаю, важливо дати людям вудку, а не рибку: створити умови для самореалізації.
Справді, практика свідчить, що ліквідувати бідність шляхом соціальних дотацій незаможним — неефективно й фінансово невигідно. Директор Українського інституту соціальних досліджень Елла Лібанова, 55 років, переконана: існуючі соціальні виплати і зрівнялівка, яку запровадив уряд Януковича, тільки провокують бідність. Таким чином з нею не борються, а лише закріплюють.
Покращується ситуація у великих містах і погіршується в сільській місцевості
Тому сьогодні"соціальні" чиновники виступають за надання можливості працездатним громадянам заробити на життя. Це давно й успішно застосовують у розвинених країнах. Нужденним громадянам держава не дарує гроші просто так — у вигляді соціальної допомоги, а створює умови для їх самостійного заробляння. Люди ж відчувають себе соціально затребуваними.
Сьогодні дітям із бідних родин важко здобути необхідну професійну підготовку. Через це їм не під силу конкурувати з ровесниками із заможних сімей у пошуках добре оплачуваної роботи.
Чим більше дітей у родині, тим вищий ризик, що вона не вибереться з бідності. А дитина з обмеженими елементарними матеріальними й духовними благами зазвичай має занижену самооцінку та мінімальні амбіції. Такі діти запрограмовані на роль жертви, невдахи.
Інколи безгрошів"я батьків викликає у дітей протест, що згодом може перерости в агресію і жорстокість. Або навпаки — стимулювати дитину вирватися з рідного соціального середовища. Як кажуть – вибитися в люди.
2 
1
Коментарі