60-річний генерал-майор СБУ Валерій Кравченко, який 2004-го розповів про вказівки стежити в Німеччині за Віктором Ющенком, тепер ображається на президента і хвалить Олександра Турчинова.
Президент Віктор Ющенко вам за ваш учинок дякував?
— Дякував, і неодноразово. Однак лише до революції. Після — ні, був дуже зайнятий. Я йому телефонував. Олександр Третьяков не дозволив з ним зв"язатися.
Ви розраховували не на просту вдячність, а на якусь посаду?
— Розраховував. Адже сам президент обіцяв поновити на роботі всіх, хто постраждав при Кучмі. Але на те він і президент. Сьогодні дав слово, завтра забрав.
Ви стверджували, що отримували вказівки стежити за Ющенком під час його перебування в Німеччині. Але чи не входило це у ваші обов"язки як офіцера безпеки посольства?
— Саме таку версію і виклала тоді прес-служба СБУ. Мовляв, ніяких вказівок зверху стежити за українською опозицією, зокрема за Віктором Ющенком, не було. Це суто український варіант — усі задоволені. "І вовки ситі, і вівці цілі".
Однак офіцери безпеки з інших українських посольств про подібні вказівки не згадували...
— Інші офіцери не мовчали. Вони активно заговорили, коли мене вже заарештували. Та сказаного ними не вистачило, щоб мене ув"язнити. Мабуть, офіцери з інших посольств не розголошували інформацію щодо вказівок про стеження, бо любили Леоніда Кучму більше, ніж я.
Якими є обов"язки офіцера безпеки посольства?
— Їх дуже багато. Зрозуміло, гарантування безпеки наших дипломатів. Також, наприклад, налагодження контактів з представниками розвідки інших країн.
Чи використовується СБУ з політичною метою зараз?
— Я не знаю, чи залучає нинішня влада Службу безпеки до дій проти своїх політичних опонентів. Сьогодні складно визначити, хто кому друг, а хто — ворог. Узяти, приміром, "Нашу Україну". Хто їй друг — Юля чи Партія регіонів? І хто ворог? Як на мене, "Наша Україна" сама собі ворог. А іншим — "і не друг, і не ворог, а так"... Під час парламентських виборів стільки бруду було вилито, що тепер розібратися в усьому можуть хіба що політологи.
Після помаранчевої революції Служба безпеки дуже змінилася?
— Як і будь-що, СБУ може змінюватися як зовні, так і всередині. Зсередини цю систему хотів змінити Олександр Турчинов. Та не встиг. Зовні систему безпеки здатен змінити президент. Для цього йому треба вникнути у діяльність спецслужби, зрозуміти її можливості, сферу застосування. Зрозуміти, які завдання на користь державі можна їй поставити. Не впевнений, що зараз таке розуміння існує. Тому будь-які зміни в Україні часто закінчуються просто зміною керівництва. А це на користь ніколи не йшло. Новий керівник СБУ цілком влаштовує президента. Він не висовується, не "копає" під оточення.
Третьяков не дозволив зв"язатися з президентом
Утім, після революції усі, зокрема й СБУ, стали з більшою повагою ставитися до закону. Такого свавілля, яке було при Кравчукові чи Кучмі, вже немає. Влада Кучми використовувала СБУ проти опозиції за повною програмою.
СБУ треба реформувати?
— Можна тільки вдосконалювати роботу. Коли кожний новий керівник починає реформувати службу, стає тільки гірше. Бо тоді оперативний склад відпочиває, чекає на закінчення реформи, втрачає кваліфікацію. Часто після реформ відбувається заміна самого керівника служби. Після чого — знову реформа.
Спецслужба — це консервативний заклад. Змін вона не любить. Досвід набуває поступово, передає його з покоління в покоління. Намагання за одним разом шляхом реформ розв"язати всі проблеми — це витрачання зусиль та часу.
Призначення Турчинова головою СБУ було правильним?
— Зазвичай прихід до Служби безпеки людей зі сторони сприймався оперативним складом дуже погано. Бо це приблизно так, якби на посаду міністра охорони здоров"я прийшов будівельник. Хоча він і добре будує лікарні та клініки.
Діяльність спецслужби взагалі має свою специфіку. Людина повинна здобути спеціальну вищу освіту, пройти практику, усі ступені оперативної діяльності. Лише після того очолити відповідний підрозділ. Бо тоді вже за плечима досвід та результати роботи.
Таким є правило. Та Олександр Турчинов є приємним винятком з нього. При ньому в СБУ нарешті почала домінувати здорова атмосфера. На жаль, ненадовго.
Нинішнього керівника СБУ Ігоря Дріжчаного ви звинуватили мало не в плануванні вашого фізичного усунення...
— У жовтні 2004 року, відразу після мого арешту, Ігор Дріжчаний назвав мене дезертиром. Не дочекавшись ані закінчення слідства, ані, тим більше, суду. Слідство ж нічого протиправного в моїх діях не знайшло і закрило справу. Дріжчаний переді мною так і не вибачився. Для офіцера такого високого рангу, як глава СБУ, поняття "слово офіцера", "честь", "гідність" мають щось означати.
Щодо фізичного усунення, то вперше про це я повідомив "Українській правді". Дріжчаний ніяк не відреагував. Хоча на такі випадки в нього є прес-служба, яка може заявити щось про "абсурд" або "абсолютний абсурд".
1 
1
Коментарі