Уперше жовто-блакитні кольори я побачив 1989 року на рухівському мітингу біля столичного Республіканського стадіону. Пробився до самої трибуни і слухав промовців. А люди все підходили і підходили. В якийсь момент обернувся, щоб подивитися, чи великий натовп зібрався — й остовпів. Позаду мене вже майоріло з десяток стягів. У сонячних променях вони здавалися такими гарними, що дух перехопило.
Тоді прапори називали саме жовто-блакитними, а не синьо-жовтими. Пригадую, у моїй рідній Новій Каховці депутат-комуніст виривав їх із рук місцевих рухівців і топтав. Коли ж після ГКЧП національний прапор став державним, він першим вивісив його на прохідній свого підприємства.
Руські знамена мали безліч кольорів. Зокрема, і жовті та блакитні. Коли російський імператор Олександр ІІІ захотів придбати картину Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султанові", він призначив експертизу твору петербурзькими вченими щодо правомірності зображення жовто-блакитних прапорів. Комісія дала висновок: "… знамена козацкие, изображенные художником Репиным на картине… отражают в себе извечную преемственность цветов золотых и небесных, постоянно присущих для всех знаков отличий в Южной Руси (Малороссии) еще со времен Великих Князей Киевских".
У XVIII ст. жовта й блакитна барви домінували навіть у побуті. Під час повстання 1768-го гайдамаки Гонти були вдягнуті в жовті жупани і сині шаровари.
Під час повстання 1768 року гайдамаки Гонти були вдягнуті в жовті жупани і сині шаровари
У часи Української Народної Республіки за наполягання Михайла Грушевського жовто-блакитний прапор став державним. Під ним українські юнаки йшли в бій під Крутами. Згодом колишній голова Генерального секретаріату Володимир Винниченко згадував: "...Ми рішуче нічого не міняли в суті тої державності, що була за Тимчасового уряду... Ми тільки міняли національну форму її — замість біло-синьо-червоного прапора ми вішали жовто-блакитний".
Синьо-жовтим наш стяг зробив гетьман Павло Скоропадський. Він захотів змінити прапор УНР якимось іншим, то вирішив просто перевернути кольори. Представив його на селянському з"їзді, де й пояснив: синє — то небо, а жовте — лани пшениці. Це трактування панує й нині.
У незалежній Україні новий стяг прижився не одразу. На Західній Україні обласні й місцеві ради змагалися, хто першим його вивісить. На Сході й Півдні на деяких радах ще довго поряд із ним майорів уересерівський червоно-синій. Утім, і досі наш державний прапор має безліч відтінків: від лимонного до ядучо-жовтого і від темно-синього до світло-блакитного. Його кольори мають бути законодавчо кодифікованими, без усяких варіантів. Як на мене, найкраща гама — поєднання насиченого жовтого і якомога світлішого синього.
4 
1
Коментарі
2