Національний координатор Міжнародної організації праці в Україні Василь Костриця, 58 років, вважає, що з трудовою дискримінацією слід боротися правовою освітою громадян.
Нещодавно в Євросоюзі оприлюднили цифри — різниця в оплаті праці чоловіків і жінок там становить 15 відсотків. Яка ситуація в Україні?
— Зазвичай у сфері нашої економіки середній заробіток жінки близько 70 процентів від заробітку чоловіка.
Чому так?
— Насамперед через структуру нашої економіки. В ній ще потужну частку займають великі підприємства. А у важкій металургії та вугільно-добувній промисловості традиційно працюють чоловіки, які й отримують вищу заробітну плату. В цих галузях жінкам через шкідливість виробництва працювати заборонено. Водночас близько 90 відсотків жінок працюють у бюджетних секторах — освіті, медицині, культурі. Там зарплати не дуже високі. Це й впливає на загальне співвідношення оплати праці жінок і чоловіків.
Які ще форми нерівності існують на українському ринку праці?
— Скажімо, за інвалідністю. Це відлуння радянських часів. Тоді Трудовий кодекс забороняв інвалідам І групи працювати взагалі. Є деякі деякі прояви дискримінації за станом здоров"я — наприклад, щодо хворих на ВІЛ/СНІД. Навіть дискримінація за стилем життя, за віком. Останнє видно навіть по оголошеннях у газетах на кшталт: "Потрібна молода дівчина віком 20–25 років?"
Як із цим боротися?
— Насамперед треба займатися правовою освітою громадян. Нещодавно у Чернігівській області провели дослідження й виявили, що понад 34 відсотки людей узагалі не чули про існування законодавства, яке забезпечує ґендерну рівність. А незнання породжує неспроможність реагувати на випадки нерівності.
Але як може людина "реагувати" на трудову дискримінацію, якщо вона залежить від роботодавця й може втратити місце?
— Вона має знати свої права. І не лише працівник, а й роботодавець. Бо в більшості випадків роботодавці вдаються до дискримінації через власну необізнаність. Тут слід розрізняти вимоги роботодавця щодо рівня освіти та кваліфікації працівника. Рішення взяти на роботу чоловіка, а не жінку, може бути об"єктивним. Наприклад, якщо робітник-чоловік досвідченіший і кваліфікованіший, ніж його конкурентка на цю посаду. Вирішувати має роботодавець. Звичайно, якщо він проти працівниці лише тому, що вона жінка, яка може піти в декретну відпустку, часто брати лікарняні — тоді це дискримінація.
Яка ситуація в Україні з сексуальними домаганнями на роботі?
— Поки що ця проблема не набула розголосу. Я не кажу, що її не існує. Але сприймається вона дещо інакше, ніж на Заході. Скажімо, у нас не бачать нічого поганого у тому, щоб чоловік привселюдно поцілував колегу-жінку в щічку. А в багатьох країнах за це подають до суду, як за прояв сексуального домагання.
До речі, вітчизняне законодавство теж містить відповідну статтю в законі про забезпечення рівних можливостей чоловіків і жінок. Але той, хто подає до суду, має довести факт сексуального домагання. А це дуже складно.
4 
35413
Коментарі