"Саакашвілі вже нічого нового запропонувати не може"

 

Про реформи та стан справ у Грузії розповідає 37-річний Ґіорґі Ахвледіані. Він очолює найбільшу опозиційну фракцію християнських демократів у грузинському парламенті. Вона складається із семи депутатів. Загалом у грузинському парламенті 14 депутатів-опозиціонерів, а 136 становлять більшість.

— Я назвав би президента Саакашвілі чи не найкращим піар-менеджером у світі. Він дуже добре знає, як продати тухле м'ясо так, щоб цього ніхто не помітив, — каже Ґіорґі Ахвледіані. — У Грузії створили інформаційний вакуум: найбільші національні канали контролює уряд, а два опозиційні бачать лише жителі Тбілісі й околиць. Якщо опозиції вдасться розповісти про проблеми до випуску новин о шостій вечора — то щастя. А так люди приходять додому після цілого дня роботи і слухають у прайм-таймі, що в нас усе мало не ідеально. Те саме відбувається й поза межами країни. Для США та Євросоюзу важливо, щоб курс Грузії залишався прозахідним. Та ми й так залишимося прозахідними, бо після війни з Росією інше неможливе. Саакашвілі вже нічого нового запропонувати не може. Усе, що міг зробити після Трояндової революції й повалення Шеварднадзе, він зробив.

Грузинський досвід подолання корупції в Україні ставлять за приклад. Які недоліки грузинської моделі?

— Так, у нас низової корупції нема. Але ми маємо так звану елітарну корупцію. Одна річ, коли гроші не надходять до бюджету, бо їх розкрадають внизу. І зовсім інша, коли невідомо, на що витрачають кошти. Наприклад, зараз президент і уряд мають по 50 мільйонів ларі у резервних фондах. І навіть мені, голові парламентської фракції, не скажуть, що роблять із цими грошима. До 2009-го закон регламентував, на що витрачати кошти резервного фонду. Але ухвалили бюджетний кодекс, у якому записано, що президент та уряд витрачають їх "на власний розсуд".

На що йдуть кошти резервного фонду?

— На танці, співи, свята. Але у Грузії зараз зовсім не та ситуація, щоб витрачатися на співаків "Ріккі е Повері" чи Каррераса в Батумі. Мільйон грузинів мають офіційний документ, що живуть за межею бідності. І ще стільки ж вимагають таких посвідчень, щоб отримати допомоги по 28 ларі (131 грн. — "ГПУ") і медичне страхування. Але уряд дає посвідчення лише мільйону, бо голосів і цих людей буде досить для отримання на виборах парламенту конституційної більшості.

Іще один приклад. 2007-го у Тбілісі збудували атракціон. Він зламався другого ж дня, все розібрали. Ми два роки з'ясовували, скільки на це пішло коштів. Тбіліська міська рада відповіла на запити, що це "таємна інформація". Коли ж той атракціон здали на брухт, заявили, що це вартувало близько мільйона ларі.

Ціни у Тбілісі такі ж, як у Києві, а середня зарплата — втричі менша. Чому така диспропорція?

— Мабуть, тому, що в нас ринки більш монополізовані.

Міністр економіки Віра Кобалія запевнила, що в Грузії не існує монополій.

— В уряді під монополією розуміють, що якась компанія посідає 33 відсотки ринку. Таких справді немає. Але є дві-три компанії, які контролюють по 28 процентів. Вони змовляються тримати однакові ціни на нафту, газ, ліки, харчі й нікого на ринок не пускають. Наприклад, два роки дорожчає цукор, уже коштує 2,5 ларі за кілограм. А в сусідній Вірменії — близько 1 ларі.

Як люди дають собі раду за таких високих цін і низьких зарплат?

— У Грузії дуже мало хто здатний прожити на 80–90 ларі (мінімальна пенсія, приблизно 423 грн. — "ГПУ"). Пенсіонерам доводиться не вмикати світло зайвий раз, мерзнути взимку, лише хліб із чаєм їсти. Але в основному їх фінансово підтримують родичі, які працюють на Заході та в Росії. Підняти зарплатню бюджетникам уряд не може, бо промисловість не працює, навіть нормального сільського господарства немає. Доходи пов'язані лише з тим, скільки грошей нам надішлють, позичать чи подарують. Ми досі живемо на ті 4 мільярди євро, які Європа виділила після війни. Ще з мільярд тих грошей залишився.

×