Напад Росії на українські військові кораблі в Азовському морі підтверджує: завершується епоха двозначності. Кремль виходить із сірої зони. Уже не можна одночасно грати у війну і мир, бути ворогом і партнером Заходу. Це протиборство надовго. А для нинішньої російської влади — назавжди.
Росії потрібно вчитися жити, відгородившись від світу ровом. Москва фактично говорить: чорт з ними, із санкціями, готуватимемося до гіршого.
Нарощують фінансові резерви на випадок, якщо Захід затягуватиме зашморг. Володимир Путін створює Загальноросійський народний фронт — свій варіант ленінської Робітничо-селянської інспекції. Він має стежити за здійсненням його указів. Контролювати витрати і виявляти бюрократів, що розперезалися. Але Кремль попереджає, щоб контролери не перестаралися. Значить, побоюється за апарат влади.
Знахабнілих місцевих начальників замінюють на особисту охорону Путіна. Це вже крок відчаю. Довіряти нікому. Триває пошук нового інструменту мобілізації населення навколо влади. Повернення йому звички жити в обложеному таборі.
Скажете: яке ж це самозаглиблення, якщо Путін борознить світ у пошуках партнерів? Одне іншому не заважає. Підготовка Росії до життя за ровом не означає відмову лідера від пошуку підтверджень її державного статусу. Результат зустрічей і переговорів Путіна неважливий. Важливіша картинка: російський лідер в оточенні світового клубу.
Життя за ровом, до якого переходить Росія, відкидає звичне: відкриті кордони, долар, декілька паспортів у еліти, зарубіжні рахунки та закордонне навчання для дітей, кастровані свободи. Самозаглиблення означає обнуління життя росіян після 1991 року.
Коментарі