Директор Державного центру зайнятості Володимир Галицький, 44 роки, вважає, що Україні не потрібне створення мільйона нових робочих місць щороку.
Чи багато українців виїздить за кордон на заробітки?
— За офіційними даними, торік лише 80 тисяч. А за неофіційними, там працює майже чотири мільйони наших співгромадян. Низька зарплата спонукає шукати заробіток за кордоном і працювати там.
Та ж Росія, наприклад, сьогодні веде агресивну політику у сфері оплати праці. Планують, що в першому кварталі 2008-го середня зарплата становитиме там тисячу доларів. Україна ж пожинає плоди будівництва вітчизняної економіки в середині 90-х років. Однією з умов її конкурентоспроможності почали вважати дешеву робочу силу. Саме тоді заклали цю дешевизну. Але конкурентоспроможну економіку на дешевій робочій силі не збудуєш.
Сьогодні наші зарплати відрізняються від європейських удесятеро. Для кваліфікованих іноземців Україна не цікава. Тому сюди їхатимуть жителі південно-східної Азії, Китаю й Африки. Там зараз є країни, де живуть за півдолара в день. Якщо вони скористаються можливістю приїхати на Україну і працювати тут, що з цього вийде? Подивіться на Францію. Вихід один — підняти розміри зарплат в Україні.
Як це зробити?
— Нині у структурі собівартості валового внутрішнього продукту зарплата займає 9 відсотків. У СРСР цей показник був 22. У країнах Західної Європи — 45–55 відсотків.
Потрібно чотири мільярди гривень
Роботодавці могли б зменшити рентабельність із 150–200 процентів до 40–50. І за рахунок цього збільшити заробітну плату.
Йдеться про можливий діалог і домовленості уряду з бізнесом?
— Та ні, розмови ні до чого не приведуть. Необхідні конкретні дії. Вони можливі за двома напрямами.
Перший — суто економічний. Наприклад, підняти заробітну плату працівникам бюджетної сфери — лікарям, учителям, бібліотекарям. І не в 1,6 разу, а у три. Для цього потрібно чотири мільярди гривень. Наш бюджет — близько 190 мільярдів. Невже не можна знайти чотири? Потрібна лише політична воля. А за законами макроекономіки, якщо піднімуть зарплати спеціалістам цих категорій, то підніметься оплата праці і в інших.
Другий напрям — законодавчий. Ідеться про реальну тарифну сітку. Наприклад, у Києві бухгалтера менш ніж на 400 доларів годі знайти. А у більшості відомостей столичних фірм зарплату бухгалтерів указують мінімальну. То чому б не встановити реальні зарплати на законодавчому рівні?
Економісти кажуть, що для підвищення заробітної плати треба збільшити продуктивність праці...
— Це соціалістична нісенітниця. Чехія, Словаччина, Угорщина мають таку ж продуктивність праці, як і Україна. А зарплати там у декілька разів вищі. Я вже не кажу про якість робочих місць.
А ще в нас спостерігається дисбаланс робочої сили — на ринку праці надто багато юристів, економістів, менеджерів. Бракує висококваліфікованих робітників — слюсарів, токарів, будівельників тощо. Це через невідповідність нашої системи освіти вимогам сучасного ринку праці, дезорієнтацію людей на "модні" професії.
Якщо вийти на рівень хоча б 70 відсотків від заробітної плати, яка є в наших сусідів, то це забезпечить повернення до країни своєї висококласної робочої сили.
Як оцінюєте ухвалений у першому читанні Закон "Про зайнятість населення"?
— Там враховано нинішні реалії і рекомендації Міжнародної організації праці. Зокрема, передбачено відповідальність роботодавця за дискримінацію при прийомі на роботу. Наприклад, оголошення: "На посаду секретаря-референта запрошуємо неодружених жінок віком від 18 до 25 років". Це вже дискримінація. Проектом закону за таке передбачено штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.
У законопроекті пропонується не примушувати до виходу на пенсію громадян, які досягли пенсійного віку.
Крім цього, передбачено жорсткіші умови для тих, хто відмовляється в центрі зайнятості від двох пропозицій роботи. Після цього людину позбавлятимуть статусу безробітного. А це впливає не лише на отримання допомоги по безробіттю, а й на безперервний трудовий стаж.
1 
1
Коментарі