— Коли я почав працювати в цьому кабінеті, сюди щодня приходили по кілька народних депутатів із проханнями. Були черги. Носили дороге віскі. Навіть не питали, чи п'ю я його взагалі? Вже давно не носять, немає необхідності. Помічниця в приймальні звертає їхню увагу на цю табличку, — каже голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів 57-річний Сергій Козьяков.
Поряд із дверима його кабінету напис: "Прохід із подарунками, сувенірами та речами, що не відповідають офіційному характеру зустрічі, СУВОРО ЗАБОРОНЕНИЙ".
Розмовляємо 6 квітня на другому поверсі будинку, де працює комісія, на вулиці Механізаторів у Києві.
У кабінеті на стінах пейзажі — український живопис. На полиці — макети радянських "виховних" плакатів. Один із них — з критикою випускниці школи, яка збирається у РАЦС замість роботи на заводі: "Хоче пташечка вгадати, хто ж то буде годувати". Поряд табличка "Отдел не работает".
Громадська рада доброчесності припинила оцінювання суддів. Мовляв, Вища кваліфікаційна комісія суддів, що проводить переатестацію слуг закону, ігнорує її висновки. Чому так відбувається?
— У нашому регламенті ми уточнили вимоги для документів, що надходять від Громадської ради доброчесності. Це орган з особливим статусом, в якому працюють адвокати, журналісти, громадські діячі. Вони надають інформацію про суддю чи кандидата — позитивну або негативну. І другий документ від них — висновок. Якщо він негативний і ми погоджуємося з ним, суддя чи кандидат припиняє участь у конкурсі або втрачає роботу. Якщо ми не згодні, то долаємо цей висновок не менше як 11 голосами із 16. Ми — колегіальний орган. І ВККС — єдиний серед державних органів, де громадськість має таку вагому роль.
Ми надаємо раді списки, публікуємо на сайті досьє на суддів — це єдиний випадок у світі. Вони читають їх і шукають те, що може зацікавити комісію. Наприклад, знайшли незадекларований автомобіль, що може коштувати 20–50 тисяч доларів. З'являються сумніви щодо доброчесності судді. Це оформляється як висновок і публікується на сайті. Або суддя 12 разів за останні чотири роки відвідувала Російську Федерацію. Це теж важлива інформація. Треба ж у неї запитати: чи справді була в Росії під час війни і чому? А суддя надає нам докази, що за останні 10 років жодного разу там не була. Мати в неї, як пише Рада доброчесності, громадянка РФ. Нам дають копію паспорта — вона громадянка України. Просто прізвище, ім'я та по батькові повністю збіглися.
Чому не досягли порозуміння?
— Скажу непопулярну річ. Значна частина Громадської ради звикла вирішувати проблеми протестами.
Були нарікання на норму, яка фактично виправдовує суддів Майдану. Тобто, що комісія ігноруватиме висновки ради доброчесності про свавільні судові рішення, якщо суддів не притягли за них до відповідальності. А більшість суддів, які брали участь у процесах активістів Майдану, не понесли покарання.
— Про суддів Майдану взагалі не йдеться. Були рекомендації з боку Євросоюзу. Там кажуть: не можна, щоб хтось інший, а не суд вищої інстанції, надавав оцінку судовим ухвалам.
Рішення багатьох суддів під час Майдану — дивні, незрозумілі, сумнівні, а інколи навіть страшні. До судді приводять побитого активіста, у крові, з поламаними ребрами. Він лежить на лавці, а потім падає на підлогу. А суддя відправляє його в СІЗО.
Інший обмежив мирні зібрання в Одесі, де в одному місці планували зібратися понад 20 громадських об'єднань із протилежними поглядами. Він обмежив акції, здається, в 10 місцях у центрі міста, але в шести — ні. Ми ж пам'ятаємо, що відбулося в Одесі. Випадки відрізняються. Розглядаємо кожен.
Був період, коли комісія мала повноваження розглядати дисциплінарні скарги на суддів. Зараз такого не робимо. Розглянули тисячі скарг. Зокрема, вісім — на суддів, які приймали рішення під час Майдану. У восьми випадках рекомендували Вищій раді юстиції звільнити за порушення присяги. За три роки (з 2012-го по 2014-й. — ГПУ) попередня комісія прийняла 38 таких рішень — за порушення присяги. Ми за наступні три роки — 492. Більш як у 10 разів. І казати, що ми зараз усіх вибачаємо й рятуємо — щонайменше непрофесійно.
На оцінюванні прийняли таке рішення по одному з суддів. Має залишити професію.
Комісію звинувачують, що пропустила до Верховного суду таких людей, як Богдан Львов. Проти нього були кримінальні провадження. Або Ольгу Ступак, що живе в маєтку свекрухи, яка все життя продавала ягоди. Чому такі кандидатури пройшли відбір?
— Я вам дам рішення і по Львову, і по Ступак — з їхніми поясненнями. Почитайте і зробіть власні висновки (Богдан Львов надав пояснення, з якими погодилася комісія. Вказав, що стиль життя відповідає задекларованим доходам. Зароблені $635 тис. витратив на квартиру в Києві, два автомобілі, два годинники й закордонні подорожі. В електронній декларації не вказав вартість "відповідних об'єктів нерухомого й цінного рухомого майна з огляду на те, що відповідні документи не збереглися". Крім того, за результатами досудового розслідування Генпрокуратура повідомила: доказів причетності Львова до злочину в господарських судах, щодо якого були підозри, не встановлено. — ГПУ).
Є й інші переможці, щодо яких продовжується дискусія. Звертаю увагу: процедура відбувалася так, що будь-хто міг прийти на співбесіду з кандидатом. Досьє були оприлюднені на сайті. Співбесіда транслювалася в прямому ефірі, і зараз її легко знайти в інтернеті. Ніколи такої відкритості не було.
Як відбуваються співбесіди з суддями? Скільки вже пройшли оцінювання? Ширяться чутки, що з деякими суддями говорять по 6 хвилин. Мовляв, понад 5,3 тисячі суддів планують оцінити за кілька місяців.
— Насправді співбесіда 5–7 хвилин може бути на фініші. В середньому ж це десь півгодини. Але до неї ми з суддею перебуваємо протягом кількох місяців в безпосередньому контакті майже 25 годин. Після звинувачення на нашу адресу про ці 7 хвилин підрахували час. 5 годин триває психологічне тестування на комп'ютері. Ще 30 хвилин або годину психолог проводить співбесіду за його результатами. Потім — кваліфікаційний тест і письмове завдання. Це 2 і 5 годин відповідно. Далі формуємо суддівське досьє і вивчаємо його. Це роблять фахові юристи. Після цього дають члену комісії перший звіт. Я, до речі, теж проходив тестування. Психологи написали: "Схильний нікому не довіряти". М'яко кажучи, я здивувався. Колеги потім підтвердили, що це мій обов'язок. Я вивчаю звіти й переглядаю досьє. А вже потім — підсумкова співбесіда. Якщо немає негативного висновку Громадської ради доброчесності, якщо у судді з 11 тисяч справ одиниці змінених і скасованих, дисциплінарних скарг нема, зауважень від НАБУ — теж, то чи треба з ним 2 години розмовляти? Коли ж є негативна інформація, тоді ставимо запитання.
Скільки суддів уже пройшли оцінювання?
— Приблизно 220. Ще позаторік ми почали процедуру первинного оцінювання. Підписали меморандум із НАБУ й були першим державним органом, який попросив їх надавати матеріали. З лютого по червень 2016 року оцінили майже 350 суддів. Успішно з першого разу пройшли перевірку 58 відсотків. Громадської ради тоді ще не було.
З червня до кінця вересня того ж року 1,5 тисячі суддів звільнилися за власним бажанням. І зробили це нерівномірно по всій країні. У деяких регіонах пішли п'ять із п'яти.
Судова реформа триває другий рік. Але тільки 2018-го запустимо в систему нову кров. Торік у вересні провели добір на 700 вакантних посад. На тест прийшли 4128 кандидатів. Це рекорд. 300 із семи сотень відібраних уже навчаються у Вищій школі суддів. Хочу, щоб у липні провели для них кваліфікаційний іспит. Ще 400–600 кандидатів додамо з попередніх доборів. Майже 1000 людей стануть новими суддями по всій країні.
2400 вакансій є в українських судах. Торік звільнилися майже 900 суддів. В Україні понад 100 судів, де не залишилося жодного судді або один чи два. У всіх апеляційних — менше як 50%. В апеляційному суді Запорізької області — близько 30%.
31 рік викладає в університеті
Сергій Козьяков очолює Вищу кваліфікаційну комісію суддів з 9 грудня 2014 року.
Народився у Києві. Батько був військовий, мати — швачка. До університету вступив із другого разу. До цього працював радіомонтажником на військовому підприємстві. Здобув освіту юриста-міжнародника. Захистив дисертацію. 31 рік викладає в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Наприкінці 1980-х одним із перших організовував публічні дискусії про сталінські злочини.
24 роки займався адвокатською діяльністю. Має фірму "Сергій Козьяков та Партнери". Був радником міністра оборони Анатолія Гриценка.
Любить оперу й український живопис:
— Куди б не їхав, завжди йду у галерею. Достатньо мати вільних 40 хвилин, — каже.
Про сім'ю не розповідає. Каже, серед родичів немає бізнесменів, суддів і прокурорів. Донька захистила дисертацію з фізіології в одному з найкращих університетів світу у Великій Британії.
Любить пити англійський чай. Торік відпочивав у Литві.
3 
1
Коментарі