Призначення Рожкової й Булатова — це виклик суспільству

Якщо є сукупність фактів, які не піддаються поясненню, то проблема не з фактами, проблема — з їх інтерпрета­цією.

Зрозуміти вчинки президента Петра Порошенка вкрай складно. Однак це ще не означає, що в його діях немає певної логіки. Безперечно, вона є. Питання тільки в тому, щоб відкинути упередження, котрі нам заважають зрозуміти суть діяльності президента, виявити й чітко сформулювати логіку, якою він керується.

Приміром, з позиції здорового глузду важко збагнути призначення Катерини Рожкової на посаду першого заступника голови Національного банку. Це та Рожкова — найліпша подруга екс-глави НБУ Валерії Гонтаревої, — котру звинувачують у лобіюванні інтересів "Банку Москви" й російського "ВТБ-банку". Розслідування НАБУ триває. Проте політична токсичність Рожкової не завадила президенту призначити її 16 червня на згадану посаду.

Із політичної точки зору, це незбагненно. Порошенко за рік до виборів фактично заклав міну під власний рейтинг. Як це зрозуміти? Де тут логіка? Напевно, логіка таки є. Ми просто не здатні її побачити.

Або ж — остання подія цього-таки штибу. 25 червня рішенням Кабміну на посаду заступника Держрезерву призначено "героя Майдану" Дмитра Булатова. Ділові якості Булатова залишімо за дужками. Однак є й політичний бік справи: розслідування вбивств на Майдані не завершено. Генеральний прокурор Юрій Луценко остаточно викреслив зі свого лексикону згадку про Майдан. Дедалі гучніше лунають звинувачення в інсценуваннях і маніпуляції масовою свідомістю. Ще крок — і критики цілком зіб'ються на суто російську риторику: державний переворот, узурпація, нелегітимність чинної влади.

Що далі? Помпезне повернення в Київ Віктора Януковича? Чого добивається Петро Порошенко призначенням Дмитра Булатова? Убивства на Майдані — суцільна біла пляма. Речові докази — знищені, висновки криміналістичних експертиз — сумнівні, висновки слідчих органів — фрагментарні. І в цій ситуації Порошенко привертає увагу до постаті Булатова!

Президент діє всупереч усім політтехнологічним правилам. У ситуації невирішеності найнагальніших суспільно-політичних проблем Петро Порошенко буквально кидає виклик суспільству. Бо призначення одіозних персон на державні посади — Рожкової, котра діяла в інтересах Росії, і Булатова, який є уособленням фальші й шулерства на крові, — це виклик суспільству.

З боку Петра Порошенка — це прояв зневаги до суспільства і факт цілковитої впевненості в тому, що влада в Україні здобувається недемократичним шляхом. Однак найбільший жах у тому, що це нехтування думкою народу та демократією цілком раціональне й базується на безпосередньому досвіді Порошенка. І в цьому сенсі наш президент — прагматик.

Плювати він хотів і на розслідування НАБУ, і на громадську думку. Весь досвід Петра Олексійовича говорить йому, що шлях до влади — це не суспільна довіра, а маніпуляції, не комунікація з громадськістю, а залякування, не діяльність в інтересах суспільства, а корупція як засіб здобуття ресурсів з метою подальшого здобуття влади. Це і є досвід Петра Порошенка. Він діє і діятиме в рамках свого досвіду. І усвідомлення цього прагматизму Порошенка по-справжньому жахає.

×