Директор Центру міжнародної безпеки та стратегічних студій Олександр Гончаренко, 59 років, каже, що під час закордонних візитів Янукович повинен виконувати директиви Ющенка, і що відставка Тарасюка негативно позначиться на зовнішній політиці України.
Чому після 15 років незалежності маємо такі різні погляди на зовнішню політику, як у президента та прем"єра?
— Бо досі не сформовано чітких національних інтересів. І ситуація не зміниться, доки кожен табір нашої політичної еліти ставитиме власні кланові інтереси вище за державні. Вони просто конкурують один з одним. А внаслідок конфронтації програють усі.
Багатовекторністю це назвати не можна. Бо вона є тоді, коли держава свідомо грає на протиріччях задля виживання в сучасному світі. У нас же чітко формуються абсолютно різні політичні вектори.
Як же створити єдину зовнішню політику України?
— Є два шляхи. Перший — формальний: треба запровадити чіткі правила гри. Класичний приклад — вимога президента від прем"єра надавати йому на затвердження директиви для закордонних візитів. Віктор Ющенко таким чином демонструє, що саме він має право здійснювати зовнішню політику країни. Антикризова коаліція перебирати на себе цих повноважень не може. Звичайно, у прем"єра є певна свобода дій, та все ж він повинен виконувати президентські директиви.
Другий шлях — концептуальний. Треба знайти згоду в самому суспільстві. Бо цей внутрішній політичний розкол серед громадян безпосередньо впливає на зовнішньополітичні розходження всередині еліти. Наприклад, у питанні щодо вступу до НАТО.
Саме після жорстких висловлювань прем"єра щодо НАТО президент почав вимагати від нього директив...
— Звісно, бо Віктор Янукович фактично зірвав цей довгий процес. Більше того, назвав НАТО "військовим союзом". Цим довів, що не розуміє елементарних речей. Бо Північноатлантичний альянс — це насамперед політичний союз із високими стандартами життя, соціальною справедливістю, вільною пресою. Коли ж прем"єр закликає не поспішати з приєднанням до Плану дій щодо набуття членства в НАТО, тим самим він зволікає з підвищенням рівня життя в країні. Коли рік тому Харків залило лайном, ніхто не міг допомогти. Врятували ситуацію лише натівці, бо привезли в Україну найкращу очищувальну техніку. Одне слово, наш прем"єр справді повинен мати чіткі інструкції — як і що говорити на міжнародній арені.
Ющенко може подати кандидатуру Тарасюка повторно
Ідея ж провести референдум щодо вступу до НАТО для розколотої країни загалом непогана. Бо в більшості країн-членів Альянсу їхній вступ підтримували лише 30–40% громадян. Та правлячій еліті цих держав вдалося пояснити всі переваги. Приміром, для західних бізнесменів членство в НАТО є гарантією успішного вкладання інвестицій. Он у Румунії інвестиції в економіку на момент її вступу до НАТО зросли майже у сто разів. Та й середня зарплата в цих країнах становить 600–800 доларів.
Коли президент вимагав від уряду директив перед візитом до США — це була гра за чіткими правилами?
— Так. Його і МЗС позиція була правильною. Бо є Конституція — базовий документ і для Ющенка, і для Януковича, і для Верховної Ради. Там чітко визначено, що роль прем"єра в зовнішній політиці є функціональною. Він виконує те, що сказав президент. Жодної самостійності тут бути не може. Проте Віктор Янукович досі цього не розуміє. Країна стала заручником напружених взаємин між певними персонами, їхньої несумісності. Перш за все — Бориса Тарасюка та Віктора Януковича. Тарасюк — професіонал надзвичайно високого класу. Його відставка для України є великим ударом. Таким, яким була відставка уряду Юлії Тимошенко.
Звільнення Тарасюка — продовження перетягування каната між двома гілками влади. Партія регіонів просто використала свої можливості парламентського впливу. Але таке рішення не є остаточним. Конституційний суд ще має прояснити ситуацію, чітко вказавши механізм відставки міністрів, які належать до президентської квоти.
Віктор Ющенко може подати кандидатуру Тарасюка повторно. Звісно, Верховна Рада його не затвердить, однак він може бути виконувачем обов"язків. У будь-якому разі це негативно позначиться на зовнішній політиці країни. Президентський вплив прагнуть ослабити й тут. Секретаріат президента повинен якнайшвидше дати адекватну відповідь.
В України є сьогодні чітка стратегія національної безпеки?
— Ні. Коли дід у глухому селі хоче побудувати хату й не володіє відповідними вміннями, він просто малює план цього будинку на піску. Ми зараз схожі саме на такого діда.
Наш нинішній парламент такої стратегії ніколи не затвердить. Бо співвідношення політичних сил у Верховній Раді ситуативне. Це чітко продемонструвало голосування щодо Голодомору. Стало зрозуміло, що соціалісти в таких принципових питаннях не хочуть йти разом з антикризовою коаліцією.
Це голосування позначиться на українсько-російських відносинах?
— Позиція Росії щодо Голодомору відома. Але загалом ситуація не змінилася. Росія досі хоче тримати Україну під своїм впливом, бо їй ще потрібен наш потенціал. Для Москви шлях України на Захід автоматично означає розпад імперії. Утім, не треба демонізувати російського президента. Втримати російську імперію вкупі можна тільки авторитарними методами. Тому в Путіна немає іншого вибору.
3 
1
Коментарі