Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко, 55 років, вважає, що мають бути зменшені податки для малого й середнього бізнесу та фізичних осіб.
Як прокоментуєте те, що деякі банки не віддають людям депозитів?
— Причини різні. Є окремі недобросовісні банкіри. А можливо, саме на час завершення терміну вкладу в банку виникли проблеми з ліквідністю — спроможністю виконувати зобов"язання перед клієнтом. У будь-якому разі це неприпустимо, і люди мають звертатися до суду.
Але водночас тут даються взнаки дії законодавчої і виконавчої влади. Усі вони кинулися захищати позичальників, що брали гроші на житло, авто. І деякими законами, та й просто демагогією, пригальмували повернення цих кредитів. Більше того, створили проблеми для рефінансування банків на підтримку ліквідності. За даними НБУ, з осені відтік депозитів склав уже 60 мільярдів гривень. А обсяги рефінансування банків значно менші. За такої ситуації не виникати проблем не може.
У будь-якому разі банки зазнають величезних іміджевих втрат і люди просто припинять нести до них гроші?
— Так. Це наслідок кризи довіри в суспільстві. Довіра до банків не є чимось відірваним від загальної недовіри до влади. До того ж банківська система напряму залежить від стану економіки. Якщо та погіршується, то й у фінансистів справи кращими бути не можуть.
Чи значить це, що банки з іноземним капіталом є нині надійнішими — адже економіка Франції, Італії чи Австрії в набагато кращому стані?
— Такі дочірні банки кредитують українське населення і наші підприємства. Тому пов"язувати їхній стан із ситуацією в тих економіках неправильно. Вони є резидентами України, їхня платоспроможність залежить від якості наших позичальників, кредитного портфеля. Щодо цього всі банки однакові.
Ви згадали про деякі дії влади відносно банківського сектору. Що ще держава робить тепер неправильно для протидії кризі?
— Вона наробила багато помилок і до кризи. Увесь світ почав боротися з нею ще у вересні 2007 року: думати про протидію інфляції, падінню виробництва, зменшенню негативного торговельного сальдо. А в Україні тоді змінився уряд, і в першому кварталі 2008 року ми отримали яскраво виражену популістську політику: більш як на 40 відсотків збільшення доходів населення за рахунок соціальних виплат, розкручування споживчого буму. Влада не застерегла будівельну галузь від збільшення темпів будівництва. Ключовою помилкою була недооцінка збільшення дефіциту зовнішньої торгівлі. Заспокоювали себе тим, що є приток інвестицій, заробітчани додому валюту шлють, ще якісь короткотермінові капітали заходять у країну — отож цей дефіцит перекривають. Але як тільки погіршилася ситуація у світі й рейтинг України почав падати, усе це зійшло, як повеневі води, й оголило негативне торговельне сальдо, яке почало позначатися на курсі гривні. Оголило структурну кризу української економіки.
Увесь світ почав боротися з кризою ще у вересні 2007-го
Нині дається взнаки нераціональна, енергозатратна, а тому кризова за своєю природою структура економіки. Наївними виявилися сподівання й на те, що іноземний капітал вирішить тут усі наші проблеми. Вийшло так, що нас кредитували за іноземні гроші, щоб ми тут купували іноземні ж товари й у свою чергу кредитували іноземні економіки. Ніхто не турбувався про національного виробника, малий і середній бізнес. На невигідних умовах вступили до СОТ. Отже, Україна більше споживала, ніж виробляла, купувала, ніж продавала, позичала, ніж віддавала. Парадоксально, але зовнішня фінансова криза нам навіть допомогла: якби оце ілюзорне благополуччя протривало ще пару років, реальність виявилася б набагато страшнішою.
І як тепер боротися з наслідками кризи, скажімо з безробіттям?
— Держава повинна дати людям можливість заробляти гроші самостійно. А це означає сприяти малому й середньому бізнесу, починаючи від спрощення процедури його започаткування і до зменшення податків. Водночас слід зменшити податки фізичних осіб, компенсуючи це за рахунок запровадження податку на велику нерухомість. Це стимулюватиме попит, а відповідно й виробництво наших товарів. Необхідно простимулювати імпортнозамінні виробництва.
Низький курс гривні й, відповідно, здорожчання імпорту можуть допомогти національному виробникові?
— Українську економіку зараз якраз і потрібно вибудовувати через швидке зростання малих і середніх підприємств, які виробляли б альтернативну імпортній продукцію. Звичайно, високий курс долара цьому сприяє. Але крім цього потрібна державна підтримка, довготермінова стратегія. Бо завтра ситуація зміниться і ринки знову відкриють — уб"ють нашого виробника, який щойно вклав гроші й почав щось випускати. Тобто потрібне адміністрування, воля держави на розвиток національного господаря.
Останнім часом курс гривні стабілізувався приблизно на восьми доларах. Це його реальна вартість?
— Переконаний, що десь 20 відсотків курсу має спекулятивну, панічну складову. Реальний становить приблизно 6,5 гривні. Але це досить умовно. Курс залежить від попиту й пропозиції валюти. А пропозиція зараз занижена, бо частину валютної виручки в Україну не повертають. Своєю чергою, завищено попит, у тому числі й тому, що люди скуповують валюту через побоювання подальшого ослаблення гривні. На депозити ж гроші класти бояться. Іде витіснення гривні з депозитів. Ще існує попит на валюту для погашення боргів, інші чинники.
Україні загрожує банкрутство?
— Як державі — ні. У нас зовнішній борг становить приблизно 15 відсотків від загальної суми боргу. Є заборгованість корпорацій і банків, але держава не повинна брати її на себе. Вона має лише забезпечити наявність у країні валюти, щоб компанії могли купувати її і розраховуватися із зовнішніми боргами.
Наступні президентські вибори стануть стимулом для протидії кризі з боку державних мужів чи ще більше розхитають ситуацію?
— Влада у нас думає про інтереси не суспільства, а вузького прошарку людей, які нечесно збагатилися.
Для подолання кризи потрібна персоналізація відповідальності за ситуацію в країні. І вся вона лежить зараз на президенті Вікторові Ющенку. Він всенародно обраний, отож або бере на себе тягар виведення країни з кризи, або має оголосити одночасні дострокові вибори президента і парламенту. А Верховна Рада мусить дати главі держави додаткові економічні повноваження й визначити термін їхньої чинності. Тимошенко, Янукович, Литвин, Яценюк, депутати нехай готуються до виборів. Звісно, якщо не зможе Ющенко справлятися, його також ніхто терпіти не буде. Іншого виходу я не бачу. Продовження нинішнього безвідповідального стану влади недопустиме. Криза потребує правдивих оцінок стану справ і чесного шляху виходу з неї.
3 
1
Коментарі
1