Посол Франції в Україні Жан-Поль Везіан, 61 рік, шкодує, що його державу поки що відвідують небагато українців.

Франція має досвід трьох періодів так званого політичного співіснування — коли президент і більшість у парламенті, відтак і уряд, є політичними опонентами. Чи можна говорити про подібність із нинішньою українською ситуацією?

— Схожим є принаймні те, що для нинішньої України ситуація настільки ж нова, як для Франції 1986-го. Тоді президентом був соціаліст Франсуа Міттеран, а прем"єром став його опонент Жак Ширак. Водночас інституції П"ятої республіки в основному вибудувані так, щоб дозволити президентові спиратися на більшість у парламенті.

Але ситуація 1986 року в нас склалася після 30 років функціонування інститутів влади. Вони вже були добре налагодженими. В Україні вийшло навпаки — ситуація "співіснування" вже є, а змінену 2004-го Конституцію ще не випробували.

Що більше сприяло стабільності в періоди "співіснування" у Франції — чітке законодавче розмежування повноважень чи рівень політичної культури?

— Якими б досконалими не були інституції, вони нічого не варті без людей, завдяки яким функціонують. І в ситуаціях, про які ми говоримо, багато залежить від прагнення компромісу. У Франції це дуже допомагало під час періодів "співіснування". А один із них тривав цілих п"ять років — з 1997-го по 2002-й. Президентом був правий Жак Ширак, а прем"єром — соціаліст Ліонель Жоспен. Звісно, були певні зіткнення й протиріччя. Але наявність стабільних інституційних механізмів і зрілої політичної культури зробила свою справу.

Важливо, що у Франції будь-яке призначення на високі державні посади вимагає обговорення на Раді Міністрів, а отже, контрасигнації від прем"єра. Отож президент і уряд завжди мусять знаходити компроміс щодо кадрових питань.

В Україні прихильники послаблення президента й посилення парламенту посилаються на європейський досвід: мовляв, у Європі типовою є саме парламентська модель...

— Політичні системи Західної Європи, від монархій до республік, справді мають швидше парламентську природу. Однак у кожній окремій країні вона може бути виражена більше чи менше. До того ж існують відмінності й у самих парламентських моделях.

У Франції ми маємо дуалістичну парламентську систему: поряд із підзвітним парламенту урядом є президент, який має значні повноваження. Якщо глава держави може спертися на підтримку парламентської більшості, то фактично стає очільником виконавчої гілки влади. Але роль його залишається вагомою, навіть коли він змушений домовлятися з політичними опонентами, коли ті контролюють парламент і формують уряд.

Чи може результат нинішніх президентських виборів у Франції вплинути на її позицію щодо європейської інтеграції України?

— Франція щодо цього не має якоїсь особливої позиції. Ми керуємося рішеннями, ухваленими всіма членами Європейського Союзу. Відносини з Україною розвиваються в рамках європейської політики сусідства, а на зміну нинішній Угоді про партнерство і співробітництво пропонується посилена угода з перспективою створення зони вільної торгівлі.

Торік українці отримали близько 40 тисяч французьких віз

І хто б не став новим президентом Франції, він змушений буде дотримуватися цих спільних для Європейського Союзу рішень. А найважливіші з них ухвалюють в ЄС консенсусом, тобто одноголосно. Тому жоден член Союзу не може сам вирішувати питання вступу чи невступу тієї чи тієї держави.

Недавнє соціологічне опитування засвідчило, що 56 відсотків французів підтримують приєднання до ЄС України. Більша підтримка лише в Польщі. Як ви це пояснюєте?

— Для французів, незалежно від рівня їхніх знань із географії, ваша країна розташована в Європі. Крім того, події кінця 2004 року створили українцям імідж сміливого, вільного та політично зрілого народу.

Але щодо вступу України до ЄС, то переконаний і в іншому. Соціологічне дослідження також засвідчило б, що французи насамперед бажають "перетравлення" Союзом попередніх хвиль розширення, а вже потім — нового збільшення числа членів. Адже ще  кілька років тому в ЄС було 15 країн, а тепер — 27.

Ще 2004 року Франція й Україна досягли двосторонньої угоди про спрощення візового режиму. Чи втілюється це на практиці?

— Так. І це незважаючи на те, що угода про спрощення візового режиму між Україною та ЄС була парафована лише недавно й набуде чинності у середньостроковій перспективі. Ми вже тепер намагаємося видавати багаторазові візи з тривалістю перебування до 90 днів і терміном дії від 6 місяців до кількох років певним категоріям — бізнесменам, журналістам, держслужбовцям. Таких віз — близько 10 відсотків від загальної кількості, причому частину з них видаємо безплатно. Наприклад студентам, що їдуть на навчання до Франції. Або людям, залученим у проектах двосторонньої франко-української співпраці.

Чи багато українців їдуть до Франції взагалі?

— На жаль, ми ще приймаємо дуже мало ваших співвітчизників. Хоча Франція є світовим лідером серед туристичних напрямків — торік її відвідали 76 мільйонів туристів. Напевне, поїздки до Франції все ще занадто дорогі для українців.

Торік ми видали близько 40 тисяч віз різних категорій: для бізнесу, навчання, родинних візитів, туризму тощо. Водночас відмовили лише близько 10 відсоткам прохачів віз, що відповідає середньому рівню в країнах Шенгенського простору. Запевняю, що такі відмови аж ніяк не є свавіллям. Ми лише дотримуємося чинних у цій сфері правил і вимог. Наприклад, відмовляємо, якщо прохач надає неповне досьє або прострочені чи підроблені документи.

×