Нинішня політична криза — це заключна фаза розпаду недолугої системи державного управління. Ця система антидемократична, бо народ відчужений від держави. Вона також абсурдна, бо суперечить фундаментальним принципам управління.
По-перше, ця держава не має сформульованої мети, тому відсутні критерії ефективності управлінського апарату. По-друге, в ній немає жодного справді відповідального керівника: тобто такого, що відповідає за свої рішення власними майном і свободою. Зарплата президента, нардепів, міністрів не залежить від результатів їхнього управління. По-третє, влада в Україні безконтрольна і безкарна. Адже всі передбачені Конституцією контролюючі органи — рахункова палата, прокуратура, Верховний суд, Конституційний суд, уповноважений Верховної Ради з прав людини — недієздатні, бо призначаються президентом і парламентом. Тобто тими, кого повинні контролювати.
Отож Україна не має відповідального господаря. Владна верхівка остаточно продемонструвала свою управлінську неспроможність.
Парадоксально, але кризова ситуація відкриває перед Україною великі перспективи. Бо криза — це завжди можливість позитивних змін. Нині вона спонукає українців здійснити переоцінку цінностей і створити державу своєї мрії. Це має бути держава нової цивілізації: з вищим світоглядом, раціональною соціальною організацією і передовими технологіями. Хаос — це ідеальний матеріал для справжніх будівничих. Нинішній дозволяє українцям здійснити перехід до нового суспільно-політичного ладу.
Якщо в хаті немає господаря, то в ній не буде ладу
Якщо в хаті немає господаря, то в ній не буде ладу — доки той господар не з"явиться. На українській землі таким є український етнос, який несе головну відповідальність за все, що тут відбувається. Проте досі він мав ілюзію, що нинішня держава є українською. Хоча в Конституції чітко записано, що держава представляє інтереси "громадян України всіх національностей". Тобто є мультинаціональним і мультикультурним утворенням. У результаті український етнос виявився найменш організованим порівняно з іншими в Україні — бо досі помилково вважав, що ця держава представляє передусім його інтереси. Тож вийшло, що етнос, на який покладено головну відповідальність за наведення ладу в Україні, досі перебуває у стані пасивності.
Хата без господаря — це головна причина нинішньої системної кризи. Вихід очевидний: створення українським етносом власної політичної структури, яка представляла б його інтереси та інтереси української землі в цій мультинаціональній державі.
Тоді розсіється туман ілюзій. Всесвітнє українство створить глобальну державу-корпорацію, що відповідатиме українській традиції і викликам сучасності — Третій Гетьманат. Український етнос візьме на себе відповідальність за лад на своїй землі, стане її дбайливим, люблячим господарем. І це буде благом для громадян України всіх національностей.
Коментарі