Схоже, що "медовий місяць" нової команди українських можновладців добігає кінця. Стрімкий московський вояж прем"єр-міністра Миколи Азарова мав стати показовим. Але Миколу Яновича "російські брати" делікатно відфутболили. На жодне здешевлення газу Кремль не погоджується. Навіть в обмін на другу державну мову чи довічне перебування Чорноморського флоту в Севастополі.
Не допомогло й підлабузницьке розшаркування перед Москвою нашого новоспеченого президента. Бо для кремлівських мрійників уся ідеологічна муть не варта щербатої копійки — їм бізнес-інтереси над усе. А ідеологія тільки для того, щоби тримати народи у постійному піднесено-тупуватому стані. Аби громадяни не переймалися такими одвічними питанням, як-от: "Где деньги, Зин?" чи "Хто з"їв наше сало?"
Єдиним підсумком азаровського візиту стало те, що Україна платитиме справно за газ, а Росія не штрафуватиме за його недобір. Та це й так було зрозуміло! Навіщо ж тоді було потикатися до престольної? Аби прийняти путінський душ у сортирі?
Щоправда, Микола Янович пообіцяв знайти якісь "компенсатори", що були б вигідні обом країнам. Але й дитина знає, що у торгівлі завжди когось піддурюють. Переважно — продавець покупця. Особливо коли попит на товар великий.
Жодної крихти нам не перепаде. Навіть якщо знімемо останню свитину
Проте візит Азарова має одне епохальне, як казали більшовики, всесвітньо-історичне значення. Кремль чітко показав, що для нього гроші важать значно більше, ніж "братня любов", яку так запопадливо демонструє нове українське керівництво. Відтак руйнується один з найбільших міфів, який сидить у свідомості наших співвітчизників: мовляв, якщо дружитимемо з Росією, то вона нам кидатиме крихти, а то й кістки з панського столу. Натомість бачимо, що жодної крихти нам не перепаде. Навіть якщо знімемо останню свитину.
Отже, команда Януковича має всі шанси стати похоронною. Аби поховати всі міфи про "братні стосунки" між Росією й Україною.
І тоді вже остаточно станемо на шлях формування національної не тільки за формою, а й за змістом держави.
3 
1
Коментарі
2