Президент Петро Порошенко ввів у дію новий Стратегічний оборонний бюлетень. Відповідне рішення Ради національної безпеки й оборони він підписав 6 червня.
Документ є дорожньою картою з військової політики та реформ Збройних cил України до 2020 року. Доти українська армія має досягнути стандартів, необхідних для членства в Північноатлантичному альянсі — НАТО.
— Новий стратегічний оборонний бюлетень вигідно відрізняється від попереднього, — каже військовий експерт Микола Сунгуровський, 65 років. — У ньому чітко прописані пріоритети реформ оборони України — запровадження стандартів НАТО, переозброєння, модернізація. Зазначено, що головною загрозою для нас є комплексна збройна агресія Росії, а запорукою безпеки — євроатлантична інтеграція. Але це — перший крок до формування сучасної стратегії оборони країни.
— Документ має амбітний та актуальний вигляд, — говорить експерт із питань євроатлантичної інтеграції 55-річний Ігор Козій. — Однак є чимало питань щодо його здійснення. Виконання двох попередніх оборонних бюлетенів (прийнятих на періоди 2004–2015 та 2012–2023 років. Останній утратив силу 6 червня. — ГПУ) провалилося через конфлікт повноважень та інтересів президента, парламенту й уряду. Наприклад, через протистояння між президентом Ющенком і тодішнім прем'єром Тимошенко.
Цього разу документ ставить високу планку. Але знову не дає конкретної відповіді, де уряд братиме гроші, як Верховна Рада затверджуватиме законодавчі ініціативи чи потрібні зміни до Конституції щодо повноважень головнокомандувача і структури управління обороною.
Сумнівно, чи адекватним є показник витрат у п'ять відсотків від економіки на оборону для такого плану (в держбюджеті на 2016 рік витрати на оборону становлять 113 млрд грн, або 5% від валового внутрішнього продукту країни. — ГПУ). На реформу управління обороною, підготовку кадрів, сучасні засоби захищеного зв'язку доведеться витрачати астрономічні суми — не менш як 25–30 відсотків ВВП України. Новий бюлетень пропонує правильні гасла та підходи. Однак вони не мають фінансової та ресурсної бази.
Він також оминає підвищення якості кадрів серед командування. А це — одна з нагальних проблем. Чому, наприклад, план реформ не передбачає вимогу бездоганного знання англійської мови для вищого командного складу й офіцерів середньої ланки? Високоосвічені мотивовані кадри — це потужний двигун для важливих реформ, тим більше в армії.
8 
35413
Коментарі