"Нова війна в Чечні — лише питання часу"

 

Мир у республіці тримається на двох з половиною людях

Який вигляд має Чечня, порівняно з іншими регіонами Росії?

— Це — найпроблемніший регіон Російської Федерації, — каже 36-річна Олена Милашина, експерт із проблем Північного Кавказу. — Від 1994-го там було дві війни, що вдалося зупинити шляхом "чеченізації" конфлікту. Тобто право на насильство в республіці передали чеченцям, лояльним до Кремля. Там не діють закони Росії. Тамтешня поліція формально підпорядкована міністерству внутрішніх справ РФ, однак звітує лише перед Рамзаном Кадировим, главою Чечні. Може застосовувати насильство щодо жителів республіки, як їй заманеться.

Тобто Чечня — це держава в державі?

— Саме так. Там діє тоталітарний режим імені Кадирова в усіх трьох гілках влади — законодавчій, виконавчій і судовій. Він втручається в усі сфери життя. Без нього не приймається жодне важливе рішення.

Бюджет Чечні на 80 відсотків складається з дотацій із центру. Також діє поняття данини: кожен житель республіки, від підприємця до бюджетника, платить зі своєї зарплати, пенсії чи інших доходів від 10 до 50 відсотків у Фонд Ахмада Кадирова (покійний батько Рамзана Кадирова. — "ГПУ"). За ці гроші й живе режим.

Також у Чечні є своя армія. Її чисельність — від 20 до 70 тисяч. Це чудово озброєні, прекрасно треновані солдати. Вони підпорядковані напряму Кадирову, хоча формально входять до МВС Росії. Армія Кадирова почала формуватися 2002 року з бойовиків, які доти воювали на боці підпілля. Зараз більшість цих людей не служать через вік. Нинішні "кадировці" — це молоді рекрути.

Чечню у складі РФ зберігає присутність там російської армії і специфічні відносини між Путіним та Кадировим. Цей крихкий баланс будь-якої миті може бути порушений. Тоді розгориться війна.

Що це за особливі відносини між Путіним і Кадировим?

— Вони виникли в травні 2004 року, коли внаслідок теракту вбили тодішнього главу Чечні Ахмата Кадирова. Його син Рамзан очолював службу безпеки батька. Кремль мав вирішити, хто далі керуватиме республікою. Претендентів серед чеченців, які перейшли на бік Москви, було багато. Путін і тодішній заступник глави його адміністрації Владислав Сурков придумали модель "чеченізації". Її автором є чеченець за національністю Сурков. Під час саміту "Великої двадцятки" в Австралії торік восени Путін навіть пропонував вирішити конфлікт на Донбасі за цим принципом — дати автономію і грошей сепаратистам.

Понад два роки Кремль вибирав, на кого поставити в Чечні. 2007-го вибрав Кадирова. Той ставиться до Путіна, мов до батька та сильного вожака. Не раз казав, що готовий умерти за нього й підпорядковується лише йому. Навіть, коли президентом був Дмитро Медведєв, Кадиров повторював, що слухається лише Путіна. Це створює проблеми. Адже Кадиров керує всім у Чечні, не слухає нікого з "силовиків". Останні не можуть нічого зробити з цим, тому між ними неабияка ворожнеча.

Є версія, що вбивство одного з лідерів опозиції Бориса Нємцова — ланка у протистоянні "силовиків" із Кадировим.

— Усі нитки від виконавців до замовників убивства Нємцова ведуть у Чечню. Однак "силовики" не затримали основного підо­зрюваного в справі — Руслана Геремеєва (племінник сенатора Сулеймана Геремеєва, який представляє Чечню в Раді Федерації. Двоюрідні дядьки Руслана — колишній командир чеченського батальйону "Північ" полковник Алімбек Делімханов і депутат Держдуми від "Єдиної Росії" мільярдер Адам Делімханов. Руслан Геремеєв утік до Абу-Дабі, столиці ОАЕ, хоч був у розшуку. — "ГПУ"). Путін вирішив зберігати баланс між "силовиками" і Кадировим, тому замовників убивства Нємцова навряд чи засудять.

Якщо порушиться баланс між Москвою і Грозним, армія Кадирова поверне зброю проти Росії?

— Ризик такої ситуації величезний, бо ці крихкі відносини базуються на двох з половиною персонах — Путіну з Сурковим і Кадирові. Без Путіна Сурков — не фігура. Якщо щось станеться з Путіним чи Кадировим, то модель автоматично посиплеться. Тоді можливо все. І третя чеченська війна — теж.

Міжнародна кризова група опублікувала доповідь про політичну ситуацію в Чечні. Там наростає конфліктний потенціал у політиці, економіці, релігії, йдеться в ній. Які найвірогідніші варіанти розвитку подій?

— Це перша якісна аналітика про ситуацію в Чечні за останні 10 років. Вона діаг­ностує наростаючі проблеми: можливий конфлікт, якщо щось станеться з Путіним чи Кадировим, якщо зменшиться фінансування республіки, через примусову збочену ісламізацію населення, що поєднує віру в Аллаха з культом особи Кадирова. Яка суміш стане вибуховою і коли — питання часу. Аби уникнути війни, Москва буде змушена щось запропонувати озброєним чеченцям, щоб ті не йшли до лісу. Крім того, із послабленням влади там можлива громадянська війна, коли чеченці мститимуться тим з-поміж "кадировців", хто зараз їх утискає. Тож Кадиров тепер щоразу змушений демонструвати силу.

Чи може ситуація в Чечні вплинути на російську війну в Україні?

— Думаю, ні. Але склалася абсурдна ситуація. У Чечні Росія воювала проти сепаратизму, а в Україні розпалила й підтримує його. Це матиме наслідки для Росії, зокрема, для Кавказу, бо провокує ріст сепаратистських ідей. Якщо в Чечні Росія воювала проти ісламського джихаду, то в Україні влаштувала такий собі православний джихад, будуючи "русский мир".

×