Рік тому, 8 грудня 2004 року, Верховна Рада ухвалила зміни до Конституції. Такою була ціна компромісу між тодішніми владою й опозицією. Це дозволило втихомирити розбурхану країну. Відбувся третій тур президентських виборів, переміг Віктор Ющенко.
Після реформи більше повноважень матимуть прем"єр і парламент, менше їх стане у президента. Посилиться місцеве самоврядування. Усе нібито правильно й привабливо. Однак досі мало хто уявляє, як усе це діятиме. Про майбутнє політики й політологи говорять переважно в умовному способі.
— Тільки час покаже дієздатність цієї реформи, — каже народний депутат з фракції "Наша Україна" Олексій Козаченко, 43 роки. — Перерозподіл повноважень між президентом і Верховною Радою може і пом"якшити ситуацію на політичному олімпі, і загострити боротьбу. Але в цілому зміни до Конституції відіграватимуть позитивну роль. Україні реформа потрібна.
Основні політичні гравці не хочуть приймати жорстких правил гри
— У нашій політиці в остаточному підсумку все вирішують не структури й системи, а люди, які в них працюють, — вважає директор Європейського інституту інтеграції та розвитку Дмитро Видрін, 56 років. — Тобто кадри. Думаю, їм буде притаманний інстинкт самозбереження. Він зупинить перед фатальною межею, якщо підійдемо до неї.
— Реформа недопрацьована, — переконаний доктор політичних наук 43-річний Сергій Телешун, який очолює фонд "Співдружність". — Якщо вона повністю набуде чинності, то в перші місяці це може призвести до часткового управлінського хаосу. У нас і сьогодні є проблема з ефективним менеджментом. А тоді термін ухвалення управлінських рішень збільшиться у три-чотири рази.
З тим, що реформа – сира і її треба доробляти, погоджується і 51-річний народний депутат Володимир Мазуренко з фракції СДПУ(о):
Необхідно прийняти закони про Кабмін, президента, парламентську більшість.
— Тринадцять разів ветувався закон про Кабмін, а про главу держави він зразка 1991 року й називається "Закон про президента УРСР", — каже про такі плани Сергій Телешун. — Основні політичні гравці не хочуть приймати жорстких правил гри, поки до кінця не закриті питання власності. Їх краще вирішувати в ручному управлінні.
А чи потрібна була Україні ця реформа взагалі?
Громадяни від цієї реформи матимуть відому фігуру
— Реальна потреба в ній могла б бути у двох випадках, — пояснює Сергій Телешун. — Перший: держава досягла певних висот і вимагає іншого формату розвитку суспільства. Другий: цілковитий крах політичної та соціально-економічної системи. На час ухвалення реформи ні того, ні іншого не було. Можна говорити хіба що про компроміс серед політичної верхівки.
Прихильники реформи посилаються на європейський досвід. Парламентська або змішана моделі державного устрою, де домінують парламенти, справді поширені в Європі. Їх мають Німеччина, Австрія, Португалія, Фінляндія, а також країни з конституційною монархією — Іспанія, Норвегія, Швеція та інші. Натомість виразно президентською в Європі є, мабуть, лише Франція.
Найбільше виграє блок Юлії Тимошенко
— Мода не завжди раціональна, але ми їй слідуємо, — каже Дмитро Видрін. — Зараз по всій Європі мода на розширення парламентаризму.
Олексій Козаченко торішнє рішення Верховної Ради пояснює більш прозаїчно:
— Ми голосували ?за?, бо суспільство перебувало на межі громадянської війни.
Тоді Україна від рішення депутатів безумовно виграла. Ухвалення реформи допомогло провести переголосування другого туру виборів, після чого президентом став Віктор Ющенко. Але сьогодні ситуація виглядає цілком навпаки. Після введення в дію політичної реформи Ющенко втратить частину повноважень. Перемогти на парламентських виборах може Янукович.
— Громадяни від цієї реформи матимуть відому фігуру, — відверто каже Сергій Телешун. — Реформа — в інтересах основних політичних гравців, які хочуть зберегти свої повноваження і становище.
— Найбільше виграє від реформи блок Юлії Тимошенко, — переконаний Дмитро Видрін. — Бо його очолює особа, яка зможе витиснути з конституційних змін все до краплини.
1 
1
Коментарі