Надія Савченко не проти балотуватися на пост президента України

Близько 200 запитань до Надії Савченко від користувачів соціальної мережі "Фейсбук" зібрав російський журналіст Аркадій Бабченко. Найцікавіші передав їй листом через ­адвоката Марка Фейгіна. 10 березня опублікував на своїй сторінці відповідь Надії.

Коли повернетеся додому, що зробите в першу чергу?

— Утечу в ліс, подалі від людей. Потім повернуся і почну працювати.

Не розчаровані проміжними результатами Майдану?

— Ні, не розчарована. На те вони й проміжні.

Як ставитеся до "закону Савченко", за яким раніше терміну почали випускати корупціонерів і бандитів?

— Я поспішила. Не варто починати нічого, що потім не зможеш контролювати. А з в'язниці це зробити нелегко. Вирвуся — розберуся.

Якби був шанс ще раз прожити той день, щось змінили б?

— Так. Узяла би більше ­гранат.

Після всього маєте ненависть до російської держави?

— До держави — так. Навіть гурт "ДДТ" співає: "Я ­люблю свою країну і ненавиджу державу".

Що небезпечніше для України — агресія Росії чи саботаж чиновників боротьби з корупцією?

— Не в лоб, так по лобі. I одне, i друге — хріново.

З якими думками починаєте день?

— Душа — як випалена земля. Краще ні про що не думати.

Чи все можливе Україна та її лідери зробили для вашого звільнення?

— А я звідки знаю? У них запитуйте.

Після повернення на батьківщину займетеся політикою чи продовжите кар'єру військового?

— Буде щось третє. Ще не придумала, що саме.

Були за ґратами хвилини відчаю?

— Ні. Просто все остогидло.

Як до вас ставиться персонал СІЗО?

— Так, як їм наказали до мене ставитися. Їх особисті почуття мені невідомі.

Чи змінився світогляд за цей час?

— Ні. Я була самодостатньою до в'язниці. Такою й залишаюся.

Що говоритимете про Росію і росіян своїм дітям?

— Я дітей не народжуватиму, щоб не говорити їм усього, що думаю про Росію і росіян.

Ви для українців стали націо­нальною героїнею. Не боїтеся розчарувати?

— Я в герої не просилася. I нічого не боюся. Була собою i собою буду.

Після повернення будете шоковані невідповідністю між побаченим і тим, за що боролися. Готові очолити нову політичну силу?

— Якщо це треба буде українцям — готова.

Що думають в'язні в Росії про сфальсифіковану справу проти вас, про Путіна?

— В арештантів — інші турботи. Вони взагалі про це не думають.

Ви — жінка на війні. Як стави­теся до чоловіків, які ухиляються від неї?

— Негативно.

Чи пропонували вам російські слідчі співпрацю взамін на поступки чи сво­боду?

— Так.

Як ставитеся до так званого особливого статусу Донбасу?

— Багато хочуть — мало отримають.

Що найважче для вас за час перебування в ув'язненні?

— Убитих два роки життя.

Якою сьогодні бачите ­Росію?

— Я Росію раніше ніколи не бачила й зараз через ґрати не бачу. І бачити не хочу.

Як нам, росіянам, підтримати вас?

— Перестаньте боятися! Цим допоможете не стільки мені, скільки собі.

Найпопулярніше запитання росіян — чи зможете пробачити колись нас?

— Я на вас зла не тримаю.

Від українців: чи збираєтеся балотуватися у президенти?

— Українці, а вам я президентом потрібна? Якщо скажете, що треба, то буду. Мені байдуже, як виконувати свій обов'язок — на полі бою чи президентом.

×