Серед тих, хто ставив мене на ноги і навчав жити, особливе місце належить бабусі по мамі Явдошці. На селі тоді ще не було телевізії, але в її домі у Бугаївці світила лампочка Ілліча і гомоніло радіо. Вона любила слухати виступи Хрущова. Особливо після викриття злодіянь Сталіна хвалила Микиту. А потім якось чи то розчарувалась, чи перестала йому вірити. Бо таки не все, що обіцяв, збувалося навіть у заможній Бугаївці. Бувало, комори вимітали так, що худобу вирізали, аби зимою не поздихали голодні. Її найвиразніший коментар до доповіді Микити на ХХІ з'їзді був пам'ятний: "Не вір губі, положи на зуби".
Відтоді я міряю обіцянки і плани політиків отим афоризмом. І ще одним мудрим бабусиним словом: всі збираються щедрувати, вже й колядувати пора, а чомусь не йдуть. Мабуть, не вміють або є чого од людей подалі держатися. Після перших хрущовських літ відлиги вона вірила, що у правителів ще є совість. У наші дні сказала б: брехнею світ живе, а вождям можна вірити хіба що як турчин у місяць.
Що в Україні з тих літ змінилося? Виросли нові покоління, різних борщів покуштували українці у світах, а в політиці — живі перекази, а віри їм не ймеш. Верхи громадянства мелять, як порожній млин, а з того дива ні борошна, ні паляниць, ні пирогів на народному столі не більшає.
Достатньо одного негідника, щоб розвалити державу, казав Наполеон. Україну розвалює ціле кодло негідників з мільярдними і мільйонними статками, витягнутими з держави. Здавалося б, три революції це кодло ошпарили окропом так, щоб убили собі в голову: час його минув, і їхні теревені тепер до фені, як і їхні карманичі при кермі. А ні ж.
Ми обирали нову владу під гаслами трьох "де" — деолігархізація, деофшоризація і декорумпизація. А що маємо? Офшори так і живуть підгодовані українськими мільярдами. Корупція не збирається капітулювати. А олігархи як ходили до колишніх президентів, так і до нового ходять і своїх людей у Раді мають. Просто місцями при троні помінялися.
Тільки народ неприкаяний ні при троні, ні при кермі, а при самому собі. Йому до цього не звикати. На віку випадало варити борщ і в глеку. Його заганяли так, що у лісі вовки виють, а на печі страшно. Але сьогодні він зовсім не той, про кого наполеонівські негідники думали, що він великий, як казан, а розуму ні ложки. В українців розуму якраз казан, але його знову хочуть позбавити бодай ложки влади. Він не впаде опукою в ноги ні олігархам, ні карманичам. Але його або грабують відверто, або штукарять смішками, щоб той розум не заговорив бюлетенями.
Стара влада, яку на виборах народ успішно вигнав, передала естафету знущання з народу новій. Проект держбюджету-2020 більш ніж відверто стверджує, що пріоритети Зе-команди ті ж, що й у зграї Порошенка. Курс узято на посилення поліцейського начала, а не на виконання соціальної функції держави. Народу кидають, як кістку, мізерні добавки до зарплат і пенсій, а міністрам, суддям, прокурорам і верхівці поліції, топ-менеджерам державних монополій підвищують захмарні оклади і премії. Медицина знемагає від кадрового голоду і нестачі ліків, а антикорупційним органам, які корупції ніяк не загнуздають, знову мільйони — за що? Голова ходором ходить від того, як намагаються будь-що осідлати дрібний і середній бізнес і які пільги надають великому, де розкошують олігархи.
Нова влада, як і попередня, вибудовує свої вигоди. Річ не тільки про захмарні зарплати, а й про посилення повноважень з одночасним наступом на права людини. Водночас жодних зобов'язань щодо громадянина — це що, практика лібертеріанства вступає в дію? А як же бути з передвиборчими програмами й обіцянками? Як бути із законом українського буття — спершу борги віддай, а тоді вже про себе дбай? Борги не МВФ, а — народу. Опозиція, яка б вона не була, правильно нагадує про це президентові, прем'єрові і депутатському корпусу. На це не треба відбиватися звичним: а ви такі самі були. Були, але хіба це дає індульгенцію вам? На те коня кують, щоб не спотикався.
Зрозуміло, що ні новий президент, ні парламент і уряд — не чарівники, щоб з нічого зробити щось. Високе зростання можливе тільки за рахунок відновлення роботи економіки. Митниця і фіскальна служба можуть дати багато, але якщо тільки покладатися на них, життя в країні з місця не зрушити.
Запрацювати мусять заводи і фабрики, фермерські господарства. Ілюзії про віддачу ринку землі — сюжети для Манілова і Ноздрьова з участю Собакевича. На ньому державний капшук не опухне. Допоможіть запрацювати на Україну "Моторсічі". Створіть хоча б виробництво своїх гелікоптерів, доки Китай не запряг завод на себе. Дайте запрацювати миколаївській "Зорі", харківському "Хартрону" і "Турбоатому", вітчизняному складальному автопрому на іноземних моделях і своїх комплектах запчастин. Знайдіть ринок для дніпровських і київських ракет. Хай дихне хоч те, що залишилося від української електроніки.
2 
35413
Коментарі